Що таке Феодосія? Це величезний схил, що спускається амфітеатром з навколишніх пагорбів до Феодосійської затоки. Поет Всеволод Рождественський колись назвав це місто порожньою чашею. Хтозна, куди він дивився.

З верхньої точки, гори Мітрідат, місто, як на долоні: вежі генуезької фортеці, вулиці, будинки, дерева й портові крани. Добре видно високий мінарет мечеті Муфті-джамі — єдиної, що збереглася з османських часів, за яких в старовинній Кефе було більше шістдесяти мусульманських будинків молитви. Тоді вони розташовувалися у кожному кварталі міста.

Наскільки тісно у Феодосії переплелися культури й релігії — видно вже з адреси Муфті-джамі, вулиця Караїмська, 1. Тут століттями жили поруч мусульмани, іудеї, християни. І поважали віру й традиції своїх сусідів.

Лаконічна, але ефектна споруда мечеті прикрашає старовинне місто з першої половини XVII ст. Мечеть схожа на великий куб, увінчаний куполом на дванадцятигранному світловому барабані. До неї ведуть три входи, облаштовані з трьох боків. Західний вхід веде на внутрішній балкон та на восьмигранний стрункий мінарет. Біля центрального входу з галереєю — декоративні ніші-міхраби.

Будівництво тривало з 1623 по 1638 рр., а джерелом натхнення для архітектора стали османські мечеті. Колись на стінах можна було знайти два таріхи, які вказували на роки її зведення. Один з них розташовувався біля входу та був виконаний перською мовою:

“О, мусульманине, прийди зробити намаз! Аллах врятуй від примусу тебе до цього! Подумай про час створення цієї молитовні: Дата його полягає у “бажанні молитися”.

Останні два слова є хронограмою, що вказує на рік завершення будівництва: 1048 за гіджрою, тобто, 1638/39.

Інший таріх містився всередині будівлі й був виконаний арабською мовою:

“Почав будівництво своїм старанням за допомогою Владики, що допомагає муфтію, слузі шаріату, у [дервішів ордена] Мевлеві керівнику в питаннях віри. А він той, ім'я якому – мізерний Муса еш-Шериф. Ця богоугодна споруда буде в благоденстві, бо побудував її для віруючих. Аллах милостиво прийняв службу його світлому шаріату. Він заклав фундамент та написав дату його заснування: “Воістину буде благоденствувати обитель благочестивих!”

В останньому рядку тут також прихована хронограма, що містить дату початку будівництва мечеті: 1032 (1622/23) рік.

Плита з написом на фасаді нині втрачена: ще до революції 1917 року хтось вирішив, що її місце в музеї. Але й там цей артефакт не зберегли, він зник.

Чим пояснюються дві дати на плитах? Ймовірно, мечеть зводилася з перервами, оскільки в ті роки у Криму вирували війни між кримським ханом та турецьким султаном, і певний час Кефе перебувала в руках хана. Після встановлення миру будівництво поновили.

Поруч зі святинею колись височіло дюрбе, зведене в XVII або XVIII ст. Воно не збереглося до нашого часу. Як не збереглися й турецькі лазні, що знаходилися неподалік, знамениті тим, що їх архітектором був Ходжа Мімар Сінан. Зникла у бурхливих водах історії і мечеть Сулеймана — найбільша в Кефе, що також стояла поблизу.

Як же вціліла Муфті-джамі? Їй пощастило: після виїзду великої кількості мусульман з окупованої наприкінці XVIII ст. росіянами Кефе будівлю передали громаді вірмен-католиків і вона перетворилася на церкву Успіння Пресвятої Діви Марії. У такому статусі й існувала до 1930-х рр., коли вірменську католицьку громаду було розпущено більшовиками. За релігійним призначенням будівлю використовували за часів німецької окупації, і тоді її навіть відремонтували разом з вірменською католицькою церквою святого Георгія.

Але ґрунтовно пам’ятку реставрували в 1975 році. Тоді їй повернули історичний вигляд: відновили верхню частину мінарету, усунули тріщини, зробили нові покрівлю і підлогу, встановили нові вікна й двері. Зсередини споруда була потинькована.

Після проголошення незалежності України архітектурна перлина старої Кафи знову стала мечеттю: її повернули мусульманській релігійній громаді, й відтоді вона використовується за своїм прямим призначенням.