24 вересня 1914 року помер видатний кримськотатарський письменник, науковець та просвітник Ісмаїл Гаспринський.

Він народився у селі Синапне Бахчисарайського району, навчався в етно-конфесійній школі та Сімферопольській гімназії. 

У 1871 році відвідав Париж, згодом Каїр, де усвідомив потребу реформ у духовному житті мусульман, поєднання науки й релігії. Він започаткував нову систему освіти, що поєднувала європейські знання та ісламські традиції, видавав підручники, зокрема «Ходжа-і-суб’ян».

У 1876 році став міським головою Бахчисарая. Цю посаду він займав до 1884 року. За цей час, завдяки його діяльності, було майже втричі збільшено бюджет міста.

Також він добився від Міністерства внутрішніх справ Російської імперії підвищення квоти представництва кримських татар у органах міського самоврядування, яке було обмежено законами.

Був автором художніх творів («Африканські листи», «Лихо Сходу» та ін.), членом Таврійської наукової архівної комісії.

Багато він зробив і для розвитку кримськотатарської освіти. Зокрема, писав і видавав кримськотатарською мовою підручники і книги.

Його навчальний посібник "Ходжа-і-суб'ян" ("Учитель дітей") був неодноразово перевиданий і став найпопулярнішим виданням у тюркомовних країнах. Окремо він акцентував увагу на тому, що Коран і освіта не заважають одне одному.

У 1883 році у Бахчисараї Гаспринський організував видання двомовної (кримськотатарською та російською мовами) газети "Терджиман-Перекладач".

Вона була першою і протягом багатьох років залишалася єдиною тюркомовною газетою в межах Російської імперії, яка виходила до 1918 року. 

У виданні підіймалися проблеми мусульман, світові події та культурні явища. Невдовзі газета вийшла за межі Російської імперії, її читали в Османській імперії, Китаї та інших країнах.

У 1905 році Гаспринський та його однодумці створили мусульманську ліберальну організацію «Іттіфак ель Муслімі» («Союз мусульман»).

Як політик він заклав фундамент демократичної традиції в кримськотатарському національному русі.

Його ідеї про освіту, єдність і прогрес залишаються актуальними й сьогодні. У 2010 році Гаспринського посмертно навіть висували на Нобелівську премію миру за внесок у міжнародну освіту та толерантність.

Сьогодні ім’я Гаспринського носить астероїд (12185 Gaspra), а його праці, як-от «Російське мусульманство» та «Французькі листи» вивчають і досі.

Для кримських татар він є символом боротьби за ідентичність і гідність, а для інших тюркських народів — потужною та авторитетною фігурою. Його спадщина залишається джерелом натхнення для тих, хто прагне розбудови національної ідентичності та просвітництва.