Російська агресія спричиняє масштабні викиди парникових газів, руйнує природні екосистеми та посилює кліматичні ризики для України. Серед територій, які потерпають від наслідків війни та кліматичних змін є тимчасово окупований Крим. Через відсутність доступу до півострова Україна не може повною мірою оцінювати завдану довкіллю шкоду, тоді як росія продовжує включати Крим до власної кліматичної звітності. Україна документує наслідки війни та готується порушувати питання кліматичної відповідальності росії на міжнародному рівні.

21 жовтня в Україні відбулася національна дискусія напередодні 31-ї Конференції ООН зі зміни клімату (COP31), яка пройде в Анталії, Туреччина. Учасники обговорили вплив російської агресії на довкілля, скорочення викидів парникових газів, адаптацію до кліматичних змін і принципи зеленої відбудови. До дискусії долучилися представники органів влади, міжнародних партнерів, дипломатичного корпусу, бізнесу, фінансових установ, громад і громадянського суспільства.

Російська агресія проти України, запуски ракет, пожежі в лісах, пошкодження енергетичної інфраструктури та вимушене використання дизельних генераторів — усе це формує значний вуглецевий слід війни. До нього додаються руйнування природоохоронних територій, забруднення води й ґрунтів та пошкодження лісів. Заступник міністра економіки та довкілля України Олександр Краснолуцький наголосив, що російська агресія має наслідки не лише для України, а й для глобальної кліматичної безпеки.

«Війна - це кліматичний чинник. За чотири роки повномасштабної агресії росії до атмосфери потрапило близько 311 мільйонів тонн CO₂-еквіваленту - приблизно стільки, скільки за рік викидають деякі країни Європи. Це танки й ракети, пожежі в лісах і степах, удари по енергосистемі, яка змушена переходити на дизель-генератори. Три мільйони гектарів лісів пошкоджено бойовими діями та пожежами.

П’ята частина нашого природно-заповідного фонду - під ударом. У Чорному морі, яке ми ділимо з Туреччиною, міни, затонулі боєприпаси, тисячі тонн забруднення після підриву Каховської ГЕС. Тому коли ми говоримо про глобальну кліматичну безпеку, ми не можемо оминати безпеку в класичному сенсі. Агресор, який руйнує енергетику, перетворює енергію на зброю, а довкілля - на поле бою, загрожує кліматичним цілям усього світу».

Систематично оцінювати викиди, пов’язані з війною, Україна почала ще у 2022 році. Ці розрахунки важливі не лише для розуміння масштабу кліматичних наслідків, а й для визначення відповідальності за завдану шкоду. Україна прагне домогтися врахування воєнних збитків у міжнародних механізмах відшкодування, зокрема в роботі Реєстру збитків для України, створеного під егідою Ради Європи.

Попри війну, Україна продовжує наближати кліматичне законодавство до стандартів Європейського Союзу. Однак російські удари по енергетичній системі, пожежі та обмеження доступу до окупованих територій ускладнюють як відновлення, так і цілковите оцінювання екологічної шкоди.

Окупація Криму створює додаткові перешкоди для оцінювання наслідків війни для довкілля. Українські фахівці не мають вільного доступу до півострова, тому повноцінно документувати зміни в екосистемах і визначати масштаби завданої шкоди складно. Водночас військова діяльність, руйнування природних територій і втручання у водні системи створюють довготривалі ризики для довкілля. Фахівчині відділу клімату ГО «Екодія» Ольга Адаменко та Марина Цимбалюк у коментарях Qırım media звернули увагу на екологічні загрози, пов’язані з окупацією півострова.

Серед проблем — військові навчання та пов’язані з ними викиди, пошкодження природоохоронних територій, знищення середовищ існування видів, занесених до Червоної книги України, а також вирубка лісів для будівництва доріг. Додаткову загрозу становить забруднення Чорного моря, зокрема внаслідок аварій і розливів нафтопродуктів.

Водні ресурси півострова також залишаються вразливими. Зміни якості води, підвищення її мінералізації та неконтрольований забір підземних вод можуть поглиблювати проблеми з водопостачанням. На тлі кліматичних змін, нерівномірних опадів і ризику посух ці чинники стають особливо важливими.

Ще одна проблема — використання росією окупованих українських територій у власній кліматичній звітності. З 2014 року росія включає Крим до своїх даних як частину власної території. Зокрема, дані про ліси півострова збільшили зазначену росією площу лісів приблизно на 300 тисяч гектарів. Після 2022 року російська звітність охоплює також окуповані частини Херсонської, Луганської, Донецької та Запорізької областей. Водночас росія заявляє про складнощі з повним обліком даних.

Для України це не лише питання достовірності кліматичної звітності. Йдеться також про те, чи буде шкода, завдана окупацією та війною, належно зафіксована й врахована в міжнародних оцінках.

Кліматична політика України формується в умовах, коли країна одночасно протистоїть російській агресії, ліквідовує наслідки руйнувань і готується до тривалої відбудови. Тому для України міжнародна кліматична дискусія — це не лише розмова про скорочення викидів. Це також можливість привернути увагу до екологічних наслідків війни, домагатися відповідальності росії та залучати підтримку для відновлення.

Досвід України показує, що кліматична безпека нерозривно пов’язана з військовою, енергетичною та гуманітарною. Руйнування енергосистеми, забруднення води, пожежі й пошкодження природних територій матимуть наслідки, які можуть відчуватися десятиліттями.

Напередодні COP31 Україна прагне донести до міжнародних партнерів: наслідки російської агресії не обмежуються лінією фронту чи кордонами держави. Вони впливають на клімат, природні ресурси та спільну екологічну безпеку, а отже, мають стати частиною глобальної розмови про відповідальність і відновлення.