Нав’язування громадянства росії жителям окупованого Криму, етапування кримчан на територію рф, а також засудження жителів Криму за «злочини», скоєні до початку окупації півострова, є дискримінацією за національною ознакою та порушенням прав людини. Таке рішення ухвалив Комітет ООН з прав людини. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець назвав це рішення історичним. Воно ґрунтується на індивідуальних скаргах трьох громадян України, які були затримані до окупації Криму і згодом незаконно засуджені за Кримінальним кодексом рф. Від моменту звернення до комітету ООН до ухвалення рішення пройшло 8 років. QIRIM.News поспілкувалося з адвокатом Сергієм Зайцем, який представляв інтереси цих людей.

«Комітет ООН надає юридичну кваліфікацію діям рф, а не політичну»

Рішення Комітету ООН з прав людини є першим стосовно Криму, де міжнародні органи дали оцінку діям російської федерації з точки зору прав людини. На цьому наголосив адвокат Сергій Заєць.

«Чим це рішення принципово відрізняється від низки резолюцій і всього іншого? Резолюції – це політичні рішення, які ухвалюються з огляду на поточні інтереси (…) А це – квазісудовий орган. Якщо Європейський суд – це суд, то Комітет ООН з прав людини - це орган, дуже подібний до суду. Він надає вже не політичну, а юридичну кваліфікацію діям російської федерації», - пояснив адвокат.

За його словами, така оцінка дається з огляду на факти, які комітет вивчає. Крім того, росії надається можливість надати пояснення з цього приводу.

«Рішення ухвалено з огляду на три моменти. Перше – факти, друге – порівняння фактів із зобов'язаннями російської федерації за міжнародним Пактом про громадянські та політичні права. І третє – рішення ухвалюється з урахуванням доказів і пояснень від уряду росії», - каже Заєць.

«Це з будь-якого боку не вигідна позиція для росії»

З одного боку, ці висновки нібито не мають такої сили як зазвичай мають рішення Європейського суду. З іншого – росія висновки Комітету ООН з прав людини зазвичай визнає і навіть переглядає судові рішення, ухвалені на їх підставі. Точніше, визнавала і переглядала до цього моменту, каже Заєць.

Як буде поводитися далі країна-агресорка – сказати складно, зізнається адвокат. Утім, це з будь-якого боку не вигідна позиція для росії.

«Що так, що так – їй погано. Якщо вони визнають (рішення - ред.) і будуть намагатися його виконати, вони визнають порушення прав людини. А це тягне глибокі наслідки в контексті Криму. Якщо не визнають – то, по суті, кинуть виклик структурам ООН. Вони продемонструють явну неповагу до цих структур і, очевидно, що викличуть якусь реакцію у відповідь», - переконаний юрист.

«Це має значення для справ Кольченка, Сенцова, «справи 26 лютого», зокрема, Ахтема Чийгоза»

Говорячи про суть рішень, які ухвалив Комітет ООН, перше питання стосувалося тримання під вартою, позбавлення свободи осіб та їх засудження на підставі Кримінального кодексу рф. Тобто йшлося про громадян України, які звинувачувалися у злочинах, вчинених до початку окупації Криму росією, наголосив Заєць.

«Кримінальні провадження щодо цих осіб існували на початок окупації, ці особи утримувалися під вартою. І найперше, що сказав Комітет, що це було ретроспективне застосування російського Кримінального кодексу до тих осіб, які опинилися під владою рф. Це одне з порушень міжнародного права. Те, що забороняє притягати до кримінальної відповідальності ретроспективно. Тобто рф не мала застосовувати свій кодекс. І тут пригадується «справа 26 лютого», тобто події, які були до початку окупації», - зауважив він.

Чи може росія кваліфікувати за своїм кодексом події, які відбувалися пізніше – таке питання у цій справі не порушувалося.

«Тут якраз спрацьовує момент індивідуальності. В інших справах це питання піднімається і воно очікує свого вирішення, чи росія взагалі могла поширювати дію свого Кримінального Кодексу на окуповану територію. Але в даному випадку це має значення для таких справ, як справа Кольченка, Сенцова, «Справа 26 лютого» - це Ахтем Чийгоз та інші. (…) «Справа 26 лютого» - це найяскравіший приклад. Але може бути багато інших справ, які не настільки медійні. Насправді було близько 450 ув'язнених, яких росія захопила разом із Кримом. І це ті, хто вже був під вартою на момент окупації. Скільки ще осіб притягли до кримінальної відповідальності у такий спосіб - ми не знаємо», - акцентував адвокат.

Проте у будь-якому разі міжнародне гуманітарне право забороняє державі-окупанту поширювати своє законодавство на окуповану територію.

Фото: УНІАН

«Російське громадянство в Криму було нав'язане. А таке ставлення до громадян України є дискримінацією. І це прорив»

Крім того, у рішенні Комітету ООН вказується, що переміщення засуджених громадян України у Криму для відбування покарання на територію рф також є порушенням міжнародного права і прав людини.

«Це ще один дуже важливий момент, бо росія продовжує масово вивозити засуджених з Криму. Застосування цього принципу вже не обмежене початком окупації. Воно обмежено радше статусом засуджених як громадян України. Це стосується не лише тих, кого затримали чи утримували на початок окупації. Воно стосується всіх, кому було нав'язане російське громадянство. (…) Питання, чи могла росія судити кримчан на основі кримінального кодексу рф, якщо йдеться про період після початку окупації – відкрите, але відбувати покарання така особа має на території Криму. Крапка», - заявив адвокат.

І ще одним аспектом рішення Комітету ООН з прав людини є те, що російське громадянство в Криму було нав'язане. А таке ставлення до громадян України є дискримінацією.

«І це найбільший прорив, тому що уряд не зміг довести дискримінацію в Міжнародному суді ООН. Це дискримінація українців, які перебувають на території Криму. Це працює у різних справах по-різному. Як мінімум, росія вже не може заявляти, що там живуть її громадяни. Власне, Комітет визнав, що поширення на кримчан статусу російських громадян не було обумовлено ніякою необхідністю», - пояснив адвокат.

Він назвав це рішення прецедентним для інших подібних справ. Тобто в схожих ситуаціях Комітет ООН з прав людини буде ухвалювати подібні рішення.

«Є декілька десятків скарг, які стосуються подібних ситуацій. Це перше. Друге – це рішення матиме вплив на те, які рішення ухвалюватиме Європейський суд з прав людини. Бо він вже не може ці висновки проігнорувати просто так», - вважає адвокат.

Відповідно, на думку правника, це створюватиме певний тиск на росію. Вона ці рішення може зараз і не виконувати. Але важливість полягає в тому, що її діям комітет дав юридичну оцінку і ця оцінка вже нікуди не подінеться.

«Ті, хто скаржився, отримають зараз серйозне підґрунтя. Можна боротися і перемагати»

«Тобто, це вже не просто заяви на кшталт «світова спільнота засуджує дії росії, що порушують права людини». А це вже юридично доведений факт, що росія є порушником прав людини в контексті окупації Криму. Що б росія не робила, це ключеві речі, пов'язані з громадянством, переміщенням населення, з дискримінацією, вони доведені. Єдине що, ті, хто боровся, ті, хто скаржився, отримують зараз серйозне підґрунтя для захисту своїх прав. Хто нічого не робив, на жаль, нічого й не отримають», - наголосив Заєць.

Відповідно, родини політв'язнів з окупованого Криму, яких незаконно етапують до рф, можуть звертатися до Комітету ООН з прав людини. Бо росії, вважає адвокат, простіше їх буде випустити, ніж відчувати постійний тиск і продовжувати зазнавати репутаційних втрат.

«Строк звернення до Комітету ООН з прав людини умовно складає 5 років (…) Аналогічні та інші порушення, що траплялися останні декілька років, можуть бути підставою для скарг до Комітету ООН з прав людини. І це дуже серйозне підґрунтя, такі скарги будуть створювати тиск на російську федерацію. Подаючи скарги, ці люди вже потрапляють в зону уваги і в більшості вони стають як «валіза без ручки» для російської федерації. Вони їм не потрібні. Тому це вже матиме вплив на долю конкретних людей. (…) Для кримських політв'язнів – це світло в кінці тунелю. Борітеся і поборете», - резюмував адвокат.

За даними Представництва Президента в АР Крим, станом на 29 квітня окупанти незаконно ув’язнили 218 осіб, з них 133 кримські татари. Із загальної кількості 40 – арештовані (з них 29 кримські татари), 150 – ув’язнені (з них 98 кримських татар), 28 – без статусу (з них 6 кримські татари).

У заголовку фото Валерії Мезенцевої