У незаконному ув'язненні на окупованих територіях чи в росії нині перебуває 16 тисяч цивільних.

Про це повідомив голова ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля» Ігор Котелянець під час пресконференції «50 кроків на допомогу цивільним заручникам: соціальний і правовий захист».

«Зниклих безвісти – до 36 тисяч осіб. З них, за припущеннями Офісу Омбудсмана, кількість людей, які не загиблі, а саме в цивільному незаконному ув'язненні, може складати близько 16 тисяч. І ми спираємося на цю цифру – 16 тисяч людей незаконно ув'язнених. Помножте на три – це члени їхніх родин», - зазначив Котелянець.

За його словами, цю категорію громадян має захищати закон про соціальний захист політв'язнів. (Закон "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"- ред.) Однак, каже, не всі отримують комплексний захист.

«Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» та правозахисники склали список з 50 порад, які б допомогли удосконалити документ. Котелянець назвав три основні проблеми, які, на їхню думку, ускладнюють отримання політв'язнями повноцінного захисту з боку держави.

По-перше, закон був ухвалений у січні 2022 року, за місяць до повномасштабного вторгнення росії в Україну, і не є актуальним, з огляду на зростання кількості заручників внаслідок збройної агресії рф.

«Якщо до повномасштабного вторгнення в цьому законі були сформовані дві такі категорії — цивільні заручники й політв'язні, на яких поширюється дія цього закону, то зараз ми бачимо, що тисячі людей на тимчасово окупованих територіях у 22-му, 23-му, 24-му роках поступово стають жертвами незаконних ув'язнень. Але, при цьому, їх не можна назвати ні політв'язнями, з точки зору цього закону, ні цивільними заручниками, тому що окупант не висуває вимог, коли ув'язнює людину», — пояснив він.

Тому таким людям іноді відмовляють у наданні соціальної допомоги, бо не мають «інформації про прихований мотив агресора».

Другою проблемою Котелянець назвав те, що деяким людям, які пережили незаконне ув'язнення і намагаються отримати від держави допомогу, не можуть встановити факт їх ув'язненяння.

"Кому вдається встановити факт – чудово. Багатьом заявникам не вдається і вони констатують і розповідають, що комісія при міністерстві реінтеграції, до якої вони звертаються, не надає їм відповіді. Рішення приймаються з порушенням термінів. Іноді місяцями їм відмовляють і ці відмови є невмотивованими», - пояснив він.

І третьою недосконалістю закону, за словами Котелянця, є самі пільги та послуги, які мали б отримувати ці люди.

«І тут основна проблема полягає у тому, що законом гарантована повноцінна допомога – медична, психологічна, реабілітаційна, різні сервіси. Але вони переважно не працюють так, як було прописано (…) Ми розуміємо, що люди, які були звільнені з незаконного ув'язнення – це специфічний досвід. Більшість з них пройшла тортури. І не можна цим людям пропонувати стандартний пакет послуг, які має кожен з нас – сімейний лікар, аналіз крові. Ці люди мають вже зміни в організмі, пов'язані зі здоров'ям. Іноді це важкі захворюваня», — констатував він.

Фото: ГО "Об'єднання родичів політв’язнів"