Сьогодні, 10 квітня, відзначається День кримськотатарської журналістики.

 Саме цього дня у 1883 році вийшла перша кримськотатарська газета «Терджиман» («Перекладач»).

Засновником та видавцем газети був  Ісмаїл Гаспринський — видатний кримськотатарський діяч та просвітник.

«Терджиман» виходила протягом 35 років, починаючи з 1883-го і до 1918 року. Причому, 4 роки вона виходила після смерті Гаспринського.

 «Терджиман» була четвертою газетою в російській імперії серед тюркських народів: одна була в Середній Азії, а дві — на Кавказі.

 Тираж газети складав 10 тисяч примірників. Станом на 1918 рік це була найстарша активна газета мусульманського світу. Останній номер «Терджимана» вийшов 23 лютого 1918 року, коли більшовики окупували Крим і заборонили видання газети.

 Після радянської окупації Криму на півострові почали публікувати газету «Янъы Дюнья» (укр. «Новий світ») кримськотатарською мовою.

Перший номер газети вийшов у москві в 1918 році. Першим її редактором був турецький комуніст Мустафа Субхі.

 Невдовзі газета стала виходити в Сімферополі. Наприкінці 1930-х її було перейменовано на «Къызыл Къырым» («Червоний Крим»).

 Внаслідок депортації кримських татар 1944 року, видавництво і цієї газети було припинено.

У 1957 році газета почала виходити в Ташкенті під назвою «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»). На той час газета була друкованим органом ЦК КП Узбецької РСР. У 1970-ті роки вона виходила тричі на тиждень накладом 23 тисячі примірників

 У 1991 році редакція газети переїхала до Сімферополя, їй була повернена початкова назва «Янъы дюнья».

 Вже у часи пізнього СРСР в Криму з 1989 року видавали газету «Къырым» («Крим»). Проте кримськотатарська журналістика отримала нове дихання тільки після розпаду союзу.

 На півострові утворилися такі видання як «Авдет», «Голос Криму», інтернет-видання QHA (нині QIRIM.News), а також перший кримськотатарський телеканал ATR.

Проте після російської окупації українського півострова кримськотатарські журналісти знову зазнали репресій.

Москва почала переслідувати журналістів, деякі ЗМІ були змушені покинути Крим. А ті, хто залишився, зіштовхуються з неабияким пресингом.

В умовах жорсткої цензури в окупованому Криму зародився новий феномен ЗМІ — громадянська журналістика. Так, звичайні люди взяли в руки камери й мобільні телефони і почали фіксувати гарячі події, доносити їх широкому загалу. Небайдужі згуртувалися навколо ініціативи «Кримська солідарність», об’єднання адвокатів, які борються за звільнення політв’язнів.

 Сьогодні громадянські журналісти також стали жертвами російських репресій. Ситуація зі свободою слова в Криму – одна з найгірших у світі. За даними Міжнародної організації Freedom House, яка щороку вимірює стан свободи слова у світі, Крим перебуває далеко позаду самої росії.

 Відродження кримськотатарської журналістики можливо лише після деокупації півострова, коли свобода слова стане не злочином, а силою правди та справедливості вільного українського Криму.