Ліна Тимошина

«Демократичні сили у Криму здебільшого підтримували кримські татари», - учасник Помаранчевої революції Сінавер Кадиров

«Демократичні сили у Криму здебільшого підтримували кримські татари», - учасник Помаранчевої революції Сінавер Кадиров

22 роки тому, 22 листопада 2004 року, розпочалися події, які увійшли в історію як Помаранчева революція. Після другого туру президентських виборів спостерігачі повідомляли про значну кількість порушень під час голосування. У ніч виборів 21 листопада кандидат від опозиції Віктор Ющенко закликав своїх прихильників зібратися на Майдані незалежності в Києві та в інших містах України. Наступного дня попередні результати ЦВК засвідчили перевагу провладного кандидата, тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича. Опозиція заявила про масові фальсифікації результатів голосування. Сотні тисяч громадян зібралися в Києві, протестуючи проти маніпуляцій під час президентських виборів.

На мітинги проти фальсифікацій виходили у різних регіонах України. Автономна Республіка Крим не була виключенням. Про участь кримських татар у Помаранчевій революції та передумови акцій протесту на півострові QIRIM.Media поспілкувалися з учасником революції, активістом кримськотатарського національного руху Сінавером Кадировим.

За його словами, починаючи з дев'яностих років політична активність у Криму завжди була дуже високою. Вона була пов'язана з тим, що населення, завезене за радянських часів до Криму, активно чинило опір поверненню корінного народу кримських татар з депортації.

«І, власне кажучи, всі ці роки сам процес повернення був пов'язаний з такою обстановкою, де Крим міг будь-якого моменту спалахнути. Лише кримськотатарський національний рух в односторонньому порядку намагався уникнути всіляких провокацій, організованих владою на чолі з комуністами, на той час, щоб не дати приводу владі призупинити повернення кримських татар, посилаючись на конфліктогенну обстановку в Криму», - розповідає Кадиров.

Кримські татари почали активно підтримувати демократичні сили, коли на парламентських виборах в Україні 31 березня 2002 року переміг блок «Наша Україна» під керівництвом Віктора Ющенка. Кадиров каже: у Криму тоді біло-блакитні, тобто прибічники «Партії регіонів» та Віктора Януковича були в переважній більшості.

«З приводу демократичних сил, загалом їх підтримувало, в основному, кримськотатарське населення під керівництвом Меджлісу, оскільки саме з демократичними силами в Україні ми пов'язували зміни в цілому в державі, насамперед в Криму. Ми розуміли, що лише демократичні сили були в змозі відновити права депортованих у травні 1944 року кримських татар і реально провести заходи з реабілітації як кримськотатарського народу в цілому, так і в індивідуальному плані кримських татар, які постраждали», - наголошує Кадиров.

Кримські татари, наголошує, були не лише несправедливо звинувачені радянською владою у злочині, якого не скоювали. Їх ще й пограбували, оскільки у них вилучили все рухоме та нерухоме майно.

«Тому нам було не байдуже, хто прийде до влади, оскільки якраз з владою біло-блакитним ми пов'язували посилення прошовіністичних сил у Криму, які вже, власне кажучи, до цього часу, до літа 2004 року, не приховували своїх настроїв. Вони активно продовжували нагнітати ситуацію щодо корінного населення», - згадує активіст.

Розповідає, у девяності роки та на початку двохтисячних на центральній площі Сімферополя часто проходили акції протесту і стояли намети. Восени 2004 наметове містечко переросло в мітинги проти результатів другого туру президентських виборів.

Помаранчева РеволюціяКрим.jpg

«На відміну від інших, зокрема, від західних регіонів України, у Криму, скажімо так, «пропомаранчевих» сил було не більше, напевно, 15%, максимум 20%. І уявіть собі, тоді не лише населення, а й насамперед вся вертикаль влади, каральні органи, всі у душі були налаштовані, якщо у Києві антидемократично, то в Криму це мало «антикримскотатарські» прояви. І в цих умовах та невелика кількість, я не вважаю, що 500 - 600 людей - це багато для акції. Тоді напередодні третього туру велика кількість тоді ще міліції, понад 5 тисяч, з обох боків почали буквально притискати і бити учасників акції протесту проти фальсифікації з боку корумпованої влади результатів виборів у Сімферополі», - згадує учасник Помаранчевої революції.

Сінавер Кадиров Сімферополь 2004.jpg

Кадиров додає, що кримські татари брали участь у Помаранчевій революції як у Києві, так і Сімферополі. Розповідає: його особистий мотив брати участь у революційних акціях протесту - це відновити права свого народу.

«Особисто я і загалом кримські татари, відновлення своїх прав як індивідуальних, так і колективних, ми пов'язували з демократизацією України, насамперед України проєвропейської. Ніяк інакше ми не уявляли собі, що можливі механізми відновлення наших прав як незаконно постраждалих від комуністичної імперії», - підкреслює Кадиров.

Помаранчева Революція Крим 2.jpg

Восени 2004, згадує, під час Помаранчевої революції не лише ходив на протести, а й доносив світу інформацію про події в країні. Зокрема, у Женеві, куди їздив на засідання робочої групи, яка працювала над Декларацією прав корінних народів.

«Я вивозив собою помаранчеву символіку і виконував роль лобіста, буквально пропагував, намагався донести інформацію щодо реального стану на півострові і зокрема щодо результатів виборів і фальсифікацій, до яких вдалася влада. Що північний сусід росія активно сприяє фальсифікації результатів виборів на користь свого ставленика», - розповідає активіст національного руху кримських татар.

А коли повернувся з відрядження, згадує, його викликали до школи, де навчався син. Каже, активність молоді, яка брала участь у Помаранчевій революції, була така, що настрої передавалися навіть дітям. Вчителі у школах натомість агітували за Януковича. Син Синавера Кадирова обурився і зробив зауваження вчителю за агітацію.

«Їх було двоє, так вийшло, що вони потім і виїхали з Криму. Це був однокасник мого сина Олег Комуняр і другий - Сулейманов Сеіт-Бекір - мій син. Вони демонстративно носили якусь помаранчеву символіку - ручку чи ще щось. Причеплять на нагрудну кишеню піджака. Була навіть спроба вирвати цю ручку, тоді вчителька ледь не порвала кишеню. Мені довелося піти до школи і розбиратися у цій ситуації, чому тиснуть на дітей», - згадує чоловік.

Згодом вже дізнався, що син з другом пішли потім до штабу «Нашої України» і розповіли про інцидент у школі.

«Все це вони робили без участі старших. Дружина навіть не знала про це. Я хочу сказати, що ситуація була така, що підлітки активно брали участь у захисті особистих прав громадян України», - наголошує Кадиров.

Символіки часів Помаранчевої революції у нього не лишилося. У січні 2015 року окупаційний суд Армянська ухвалив рішення про видворення активіста кримськотатарського національного руху з Криму. Його затримали при виїзді на материкову Україну. Тож, події революційних часів зберігає хіба що у пам'яті.

«З собою в мене не було нічого такого, що можна було вивезти. Десь зберігся шалик помаранчевий і все. А так здебільшого просто спогади», - зазнається Кадиров.

eye10
Посилання скопійовано
share-arrowiconiconiconicon

Читайте новини в телеграмi

Актуальнi новини Украiни та свiту

telegram

Підписатись

Головнi новини

Бiльше новин