Британське видання The Economist у великому матеріалі проаналізувало, чому очільник кремля відмовляється завершувати війну проти України, а натомість готується до ескалації.

За даними близьких до кремля джерел, російський лідер вважає, що закінчення війни без досягнення хоча б мінімальної мети - повного захоплення Донбасу - становить пряму загрозу його особистій безпеці.

«Мене повісять», - сказав очільник рф у якийсь момент війни кільком своїм наближеним, повідомило джерело видання. The Economist не наводить деталей цієї розмови і не уточнює, кого саме путін мав на увазі.

Видання підкреслює: мотиви для продовження і ескалації війни насамперед внутрішні. Головна мета путіна завжди полягала у збереженні власної влади, а в кінцевому підсумку - власного життя.

Російська система, пише The Economist, має високу толерантність до насильства, але не прощає провалів. Завершення війни без видимої «перемоги» диктатор, ймовірно, розцінює як демонстрацію слабкості, яка може вартувати йому не лише посади, а й життя.

Саме тому після кількох тижнів роздумів влітку він, за інформацією джерел, вирішив йти на ескалацію.

Однією з головних проблем, які турбують кремль, є ймовірне припинення мовчазної згоди суспільства з війною. Глибокі удари українських дронів по нафтопереробних заводах і складах маркетплейсів, а також обмеження інтернету зруйнували ілюзію нормального життя.

За даними опитування «Левада-центру», на які посилається видання, 57% росіян характеризують ситуацію в країні як «напружену», називаючи серед причин війну, кількість загиблих, мобілізацію, атаки дронів і відсутність бачення майбутнього.

Настрої серед російської еліти ще гірші. Один з інсайдерів зазначив, що найбільша проблема - не стільки економіка чи відсутність військових успіхів, скільки час, змарнований на війну: незалежно від результату, майже п’ять років - це вже провал.

«Дедалі частіше виникає відчуття, що цар голий», - заявив інший представник еліти.
Водночас видання пише, що жодна з економічних чи політичних проблем росії наразі не є фатальною для кремля. У нього залишаються ресурси та репресивний апарат. Однак важливе значення має саме сприйняття ситуації.

При цьому, зазначається, що продовження війни в її нинішньому вигляді для кремля теж невигідне.

«Інерційні сценарії лише виснажують економічні ресурси і марнують політичний капітал», - зазначив один із співрозмовників видання.

Тому диктатор рф, за оцінками джерел, налаштований на більш рішучі кроки: кинути в наступ ще 300–400 тисяч військових. Нової офіційної мобілізації, ймовірно, не оголошуватимуть — людей набиратимуть через тиск регіональної влади; посилити удари по українській енергетичній інфраструктурі (міноборони рф вже анонсувало такі удари); активізувати гібридну війну і диверсії проти союзників України, зокрема, можливі атаки на заводи в Європі, що виробляють продукти для потреб України; посилити внутрішні репресії проти «внутрішніх ворогів», щоб продемонструвати силу.

Прямої військової конфронтації з НАТО, на думку західних розвідок, кремль поки що уникає.

Давній соратник лідера рф розповів The Economist, що візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви російський президент розцінив як ознаку слабкості США.

Саме так, за словами джерела, кремль сприйняв і візит попередника Реткліффа - Білла Бернса у листопаді 2021 року, коли той намагався переконати путіна відмовитися від вторгнення. Через три місяці після того візиту росія почала повномасштабну війну.

The Economist резюмує: ніщо з того, що планує кремль, не вирішить системних проблем росії. Ескалація, найімовірніше, лише посилить страждання населення і сприятиме нестабільності як всередині країни, так і за її межами.