9 серпня світ відзначає Міжнародний день корінних народів, започаткований Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 році. Цей день покликаний привернути увагу до унікальних культур, традицій, мов і прав корінних народів, які часто зазнають дискримінації та маргіналізації.

Хто такі корінні народи?

В Україні офіційно визнано три корінні народи: кримські татари, караїми та кримчаки. Це може викликати запитання: чому до цього переліку не входять українці?

Відповідь полягає в юридичному визначенні. Корінними народами вважаються ті, хто не має власної національної держави за межами України, сформувалися на її території та зберегли самобутню мову й культуру. Українці ж — титульна нація, яка створила власну державу — Україну.

Усі корінні народи пов’язані з Кримським півостровом, де вони століттями формували свої унікальні культури, мови та традиції.

Кримські татари – найбільший корінний народ України, який має багату історію, що сягає часів Кримського ханства. Проте кримськотатарська мова перебуває під загрозою зникнення через історичні трагедії, зокрема депортацію 1944 року, та сучасні виклики, пов’язані з окупацією Криму.

За даними ЮНЕСКО, кримськотатарська мова класифікується як така, що перебуває під загрозою, адже її використання зменшується, особливо серед молодого покоління.

Караїми – невелика етнічна група тюркського походження, яка сповідує караїмізм, унікальну релігію, що базується на Старому Заповіті. Караїми відомі своєю писемністю, архітектурою (зокрема, кенасами – караїмськими храмами) та традиційною кухнею. Їх чисельність становить лише близько 1200 осіб, що робить їхню культурну спадщину особливо вразливою.

Кримчаки – ще одна малочисельна етнічна група Криму, яка сповідує іудаїзм, проте їхня рідна мова дуже близька до кримськотатарської. Кримчаки постраждали від Голокосту, що значно скоротило їх чисельність. Сьогодні їхня культура перебуває на межі зникнення через асиміляцію та міграцію.

Збереження народів

Питання збереження цих народів залишається актуальним. Для цього потрібна комплексна державна політика. І хоча Верховна Рада ухвалила закон «Про корінні народи України», а Кабінет Міністрів України прийняв спочатку Концепцію розвитку кримськотатарської мови, а потім і Стратегію, але цього, як зазначають експерти, недостатньо.

Голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв у коментарі QIRIM.News заявив, що, незважаючи на наявність закону «Про корінні народи України», відсутність спеціальних підзаконних актів гальмує його реалізацію.

За його словами, для повноцінного втілення закону потрібно щонайменше 17 підзаконних актів, однак наразі ухвалено лише два.

«Йдеться, зокрема, про Порядок про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу, та його позбавлення, а також Порядок про консультації з представницькими органами корінних народів.

Третій документ — щодо резервування земель для представників корінних народів, які повертаються на Батьківщину — був розроблений, але досі не затверджений урядом», — наголосив він.

Ключовим питанням залишається й закріплення правового статусу за Меджлісом кримськотатарського народу як представницького органа корінного народу. Хоча відповідний пакет документів ще у 2023 році пройшов усі перевірки та погодження, розпорядження Кабміну досі не ухвалене.

Це, як зазначає голова КРЦ, гальмує інші процеси — зокрема, неможливо створити телеканал корінного народу, якщо його представницький орган не визнаний, адже саме він має володіти контрольним пакетом.

Барієв також наголошує на дефіциті кадрів: для реалізації плану розвитку кримськотатарської мови недостатньо фахівців, методик і сучасних підручників. Без цього не можна забезпечити якісну освіту.

Вижити в окупації

Якщо на материковій частині України для розвитку корінних народів досі до кінця не врегульовані правові питання, то на окупованих росією територіях, зокрема в Криму, постає вже питання виживання кримських татар, караїмів та кримчаків.

Про це свідчать тривожні цифри. За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, 424 особи є політичними бранцями або переслідуваними за кримінальними справами, пов’язаними з окупацією Криму.

З них 249 осіб — представники кримськотатарського народу, що складає понад 50%. У місцях несвободи наразі перебуває 271 політв’язень, серед яких 157 — кримські татари.

«Я можу навіть виділити цілу низку справ за етнічною ознакою — це справи «Хізб ут-Тахрір», справи про причетність до батальйону імені Номана Челебіджихана, переслідування за участь у мітингу 26 лютого 2014 року та інших заходах.

Останнім часом у кожному кримськотатарському активісті бачать шпигуна або терориста», — зазначає Барієв.

Критична ситуація і в галузі освіти. Школи з кримськотатарською мовою навчання здебільшого залишаються такими лише формально.

«У таких школах зменшують кількість уроків рідною мовою, натомість збільшуючи частку російської. Частину з них перетворили на звичайні загальноосвітні школи. Також забороняють символіку кримськотатарського народу — прапор, тамгу тощо.

Паралельно посилюється мілітаризація. У 2025 році з’явилася інформація, що в кримськотатарських школах планують відкривати кадетські класи», — розповідає Барієв.

Окремо він наголошує на обмеженнях громадянських прав:

«У судах забороняють використовувати кримськотатарську мову. Під заборону потрапляють мирні збори й публічні заходи — зокрема, до роковин депортації кримських татар,

Дня кримськотатарського прапора чи Міжнародного дня корінних народів. Ми бачимо системні порушення колективних прав.

Під час часткової мобілізації влада свідомо залучала кримських татар до участі у війні проти України», — резюмує голова КРЦ.

Захист корінних народів — це не лише питання прав людини, а й національної безпеки. Їхня мова, культура й пам’ять — частина української ідентичності.

Міжнародний день корінних народів нагадує нам, що культури цих народів є невід’ємною частиною світової спадщини. В Україні це також заклик до солідарності з кримськими татарами, караїмами та кримчаками, які, попри всі сучасні виклики, борються за збереження своєї ідентичності, зокрема, в тимчасово окупованому Криму.