Протягом трьох днів, з 23 по 25 травня, Україна і росія провели обмін полоненими в межах формату "1000 на 1000". Йдеться як про військовослужбовців, так і цивільних. Про обмін домовилися на переговорах у Стамбулі 16 травня. Під час першого дня обміну додому повернулося 697 українців, серед яких, зокрема, 120 цивільних заручників. Однак, кримськотатарських політв'язнів серед них немає. Про те, чому цих бранців не змогли обміняти, чому росія відмовляється звільняти кримських татар і хто може вплинути на рішення росії – QIRIM.News поспілкувалися з послом України в Туреччині, першим заступником голови Меджлісу, експолітв’язнем Наріманом Джелялом і головою правління Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник.

"За 11 років окупації було звільнено лише десятьох бранців кримчан"

Упродовж кількох днів кримські татари в Криму уважно спостерігали за масштабним обміном у форматі «1000 на 1000», написала на сторінці у Facebook правозахисниця, дружина політв'язня Сейрана Салієва Муміне Салієва.

"Чому досі не обмінюються кримські політв'язні, які з'явилися в народі як результат репресій з 2016 року, і цього разу їх знову немає?" – запитують люди з різних регіонів Криму, пише вона.

Кримські татари чекали на звільнення бодай тих бранців, які мають хвороби. Зокрема, на Тофіка Абдулгазієва з важкою формою туберкульозу, Амета Сулейманова, який потребує заміни серцевого клапана, Азамата Еюпова та Сервера Газієва, які в похилому віці пережили інсульти в слідчих ізоляторах.

Голова правління Кримської правозахисної групи (КПГ) Ольга Скрипник у розмові з QIRIM.News каже, що за 11 років окупації в межах домовленості з росією були звільнені лише десять бранців, ув'язнених за політичними мотивами. Восьмеро з них - до 2022 року, двоє (Наріман Джелял і Леніє Умерова) - після повномасштабного вторгнення.

Ольга Скрипник наголошує: цей обмін "1000 на 1000" - результат перемовин у Стамбулі. Тобто, це чітко політичний процес.

Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

“Наші сподівання були на більш гуманітарну складову і наші вимоги були - включення у цей перемовний процес, який адвокатує Трамп, саме гуманітарного блоку. Тоді мова йде про широку категорію людей - поранені, жінки, жінки з дітьми, наприклад, які залишилися на окупованих територіях. У нас є окремі категорії людей, включно з нашими кримськими політичними в'язнями. Але процес був виключно політичний”, - пояснює правозахисниця.

“Немає нікого з політичних списків”

На її думку, через те, що гуманітарна складова не розглядалася на цих перемовинах і, власне, сам президент Трамп не торкався цього гуманітарного виміру, вони йшли виключно політичним шляхом. Каже, "1000 на 1000", з одного боку, це величезна безпрецедентна кількість, і це важливо було показати.

“У тому числі, я там думаю, адміністрації, команді Президента США, що є хоч якийсь результат. Бо ми бачимо, що результат нульовий. Тобто, з росією ні про що не вийшло домовитися. Єдине, що можна зараз показати для ЗМІ, це по факту обмін 1000 на 1000. Тому перше, на що треба звертати увагу, що це виключно політична історія, яка ніяк не пов'язана з гуманітарними питаннями”, - наголошує Ольга Скрипник.

Ольга Скрипник

Другий аспект, на якому акцентує голова правління КПГ - під час цього обміну не повернулися кримські політичні в'язні, які є в списках правозахисних організацій. Це й українці, й кримські татари. Також не було людей з новоокупованих територій, ув'язнених саме за політичними мотивами.

“Тобто, точно є люди, знаємо, 120 цивільних. Серед них буквально декілька, які були ув'язнені саме внаслідок російської агресії. Тобто, з політичних мотивів. Вони не пов'язані з Кримом, мова йде про інші окуповані території. Інші люди - це громадяни України, але, скоріш за все, оскільки ми бачимо, що там немає нікого з політичних списків, то мова йде про інших громадян, які були позбавлені волі внаслідок різних інших проблем. Не пов'язаних з політичною ситуацією та агресією російської федерації”, - розповідає Ольга Скрипник.

“Свідомий крок росії”

Правозахисниця зазначає, що є ще одна проблема, яку варто враховувати. Це так звані “центри утримання іноземних громадян”. Після 2022 року вони переповнені різними людьми, в тому числі й громадянами України, які перебувають там на різних підставах. Вона припускає, що основна частина обміняних цивільних - люди звідти.

“Росія на цьому спокійно спекулює: “ви хотіли цивільних, ви хотіли громадян України, - забирайте”, - пояснює вона.

Водночас каже: родичі політв'язнів розчаровані відсутністю їхніх рідних у цих списках. Адже дехто чекає на них по 10 років.

“Як, наприклад, Валентин Вигівський, ув'язнений ще у 2014 році. Або Андрій Коломієць, ув'язнений у 2015 році, перебуває в тому ж депортаційному центрі, але все одно не потрапив на цей обмін. Це підкреслює якраз те, що саме політичні ув'язнені не потрапили туди”, - зауважує Ольга Скрипник.

На її думку, те, що рф не віддала тих політв'язнів, яких адвокатують правозахисники, зокрема, й таких, які перебувають в критичному стані, це її свідомий крок.

“Ми бачимо, що росія, навіть попри той тиск, який був на перемовинах з боку США, не пішла на те, аби віддавати наших цивільних і політичних в'язнів, які ув'язнені саме через російську агресію. Тому, на жаль, це говорить про те, що попри всі намагання, ініціатива поки залишається по суті за росію. Просто віддає тих, кого хоче. Ми досі не можемо повернути тих, хто в наших списках. І це факт, на жаль”, - констатує Ольга Скрипник.

І додає, що слід далі працювати і шукати інші шляхи звільнення політв'язнів.

“Ми бачимо, що цей шлях не спрацював. Але я впевнена, що якби президент Трамп назвав конкретні прізвища, конкретних людей, то, скоріш за все, ці люди б повернулися”, - припускає вона.

“Російська федерація не хоче звільняти кримських політв'язнів, журналістів, “азовців”

Посол України у Туреччині, перший заступник голови Меджлісу, експолітв'язень Наріман Джелял у коментарі QIRIM.News розповідає: в обмін, який відбувся 23-25 травня, майже не потрапили люди, чиї прізвища подаються до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими різними правозахисними організаціями.

«Однак очевидно одне - і про це говорив і Президент України, про це говорили посадові особи дотичні до прийняття відповідних рішень про обміни, російська федерація не хоче звільняти кримських політв'язнів, журналістів, «азовців», незважаючи на те, що Україна постійно наполягає на їх звільненні, ведеться постійна адвокація цього питання на міжнародному рівні, всередині країни, з нашими партнерами”, - заявляє Наріман Джелял.

Наріман Джелял

“Корінь цієї проблеми треба шукати насамперед в російській стороні”

Каже, Україна передавала державам-партнерам, зокрема, й Туреччині списки політв'язнів кримчан. Окремо жінок, окремо літніх людей, окремо критично хворих.

«І, звичайно, корінь цієї проблеми треба шукати насамперед в російській стороні. Однак є інша ситуація, що наша держава задля того, аби запобігти будь-яким емоційним, неправильним тлумаченням наших дій має діяти максимально відкрито в цьому питанні, наскільки це дозволяє ситуація. Тобто, пояснювати, чому не були звільнені кримські татари, чому не були звільнені “азовці”, чи якісь інші категорії військовополонених, які є безпосередньо жертвами окупації та збройної агресії росії проти України, чиї прізвища наполегливо подаються правозахисниками”, - зазначає Наріман Джелял.

Звичайно, Україна має звільняти всіх громадянин України, які перебувають у російському полоні. Але, каже, розуміє, що рідні бранців вимагають певної пріоритетності. Зокрема, йдеться про людей, які перебувають чи в критичному стані, чи є справжніми борцями за Україну.

“Можна сказати, є героями. Не випадковими жертвами, а тими, хто здійснював захист нашої держави. А таких дуже багато. І тому ситуація вкрай непроста. Російська федерація все це добре розуміє і, як завжди, цинічно і жорстоко не хоче віддавати саме тих людей, яких наше суспільство потребує в першу чергу, скажімо так, як би це не звучало”, - зазначає експолітв'язень.

“Якщо країна є в орбіті інтересів росії, тоді росія буде з нею говорити”

Правозахисниця Ольга Скрипник каже: для росії без сумніву має значення, яка саме країна з нею говорить. Бо росія робить все тільки у своїх інтересах.

“Якщо ця країна є в орбіті інтересів росії, тобто, росія може щось від неї отримати або навпаки щось втратити, тоді росія буде з нею говорити. Відповідно, це Сполучені Штати. Бо насамперед зараз зміна команди, адміністрації й самого президента, росія дуже сподівається, що завдяки цьому вона перехопить ініціативу. Зокрема, й на фронті. І загалом ситуація з війною може трішки змінитися”, - зазначає Ольга Скрипник.

Певна, з Президентом Сполучених Штатів росія готова говорити. Але ми бачимо, що вона навіть йому бреше і маніпулює.

“Навіть сам президент визнає, що путін, грубо кажучи, просто сказився. Всі пости ми його читали”, - додає.

Крім США, є інші країни, які в пулі інтересів росії. Безперечно це Китай. Але правозахисниця не вважає, що Китай на сьогодні буде готовий включатися в такі процеси.

“Проблема в тому, що країни, які можуть впливати на росію, є. Питання в тому, як нам на них вплинути, аби вони взяли на себе ініціативу в цих перемовинах”, - акцентує Ольга Скрипник.

“Країни не наважуються на радикальні кроки, які б погіршили їхні відносини з російською федерацією”

Посол України в Туреччині Наріман Джелял каже: Туреччина, з його точки зору, як і будь-яка інша країна, як Сполучені Штати і Європа, має також важелі впливу на російську федерацію.

«Питання в тому, що вони поки що їх не використовують. Тому, що це одразу порушить ту політику стосунків з російською федерацією, якої на даний момент дотримуються як Туреччина, як Сполучені Штати і так далі. Ми бачимо як вони не наважуються на такі, скажімо, радикальні кроки, які б погіршили їхні відносини з російською федерацією. І саме це утримує їх від застосування таких важелів», - вважає Наріман Джелял.

За його словами, в цілому, слід розуміти, що звільнення полонених залежить від ситуації, в якій перебуває російська федерація. Тобто, чим більше тиску буде з боку міжнародної спільноти, окремих держав, тим більше обмежень простору для маневрів - політичних, дипломатичних, військових - буде у російської федерації.

«Тим більше вона буде схильна до рішень, які сприятимуть звільненню наших громадян, звільненню наших територій”, - констатує Наріман Джелял.

“Про цивільних заручників навіть у Європі знають недостатньо”

Правозахисниця Ольга Скрипник зазначає, що існує ще одна загальна проблема - про цивільних заручників навіть у Європі знають недостатньо. Ольга Скрипник проводить багато часу у відрядженнях, пов'язаних з тим, щоб добиватися звільнення цивільних політв'язнів і тримати тему Криму на порядку денному. За її словами, питання військовополонених для всіх зрозуміле за кордоном. А щодо цивільних - немає розуміння, хто ці люди і в чому проблема з їх поверненням.

Голова правління КПГ переконана: якщо проблема цивільних політв'язнів буде широко відома за кордоном, принаймні у Європі, буде більше варіантів знайти механізми для повернення цих людей.

Вона розповідає, що спільно з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими її організація об'єднує цивільних бранців у різні групи.

“Тому, що велику кількість, якщо ми кажемо - дві, три тисячі цивільних або навіть якщо ми тільки Крим візьмемо, це понад 260 цивільних, відповідно, мало хто готовий братися за таку велику кількість людей”, - пояснює вона.

Якщо ці люди об'єднані в інші групи, за категоріями, наприклад, “жінки”, “хворі”, “поранені”, тоді більше шансів, що окремі країни будуть братися за такі списки і своїм шляхом шукати можливості для їх звільнення. Це можуть бути канали через релігійних діячів, через бізнес-інтереси.

“Тобто, виходи на росію можуть бути дуже різні, навіть через ті країни, які відкрито підтримують Україну. Все одно є люди, з якими можна говорити. Але ніхто з них не буде готовий братися за списки у три тисячі людей. Тому ми наполягаємо на тому, щоб Україна працювала з нашими партнерами та іншими країнами через окремі списки. Хтось візьме жінок, хтось - літніх людей і так далі. Або хтось візьметься за професійні групи. Наприклад, медичні працівники (як Ірина Данилович). Вона і жінка, але вона і журналістка, і медична працівниця. Тобто, тут багато варіантів для того, щоб шукати канал”, - пояснює правозахисниця.

Ірина Данилович. Фото: Кримський процес

“Коли впливові політичні фігури називають конкретні прізвища бранців, це може вплинути на звільнення”

І акцентує на ще одному, на її думку, важливому аспекті. Коли дуже впливові політичні фігури називають конкретні прізвища бранців, це теж може вплинути на звільнення хоча б однієї людини. Або під цим прізвищем може бути ціла група. Якщо це Ірина Данилович, то можна казати про всіх кримських жінок.

“Тому увага до цих людей - і політична, і медійна - зараз одна з ключових, бо реально впливає на процеси перемовин”, - наголошує Ольга Скрипник.

За даними Кримської правозахисної групи, станом на сьогодні, щонайменше 260 людей росія утримує за сфабрикованими політичними “кримськими” справами. Серед них щонайменше 23 жінки.

"Що стосується критичної категорії, людей, які потребують негайної медичної допомоги, то верифікованих, де ми розуміємо, що це нагальна кричуща проблема, це щонайменше 60 людей. Більшість з них - кримські татари”, - зазначає правозахисниця.

Частина кримських політв'язнів перебуває у важкому стані. Приміром, Амет Сулейманов з хворим серцем. Медичної допомоги потребує найстарший у списку бранців Володимир Ананьєв, пенсіонерка Галина Довгопола, журналістка і медикиня Ірина Данилович, яка втратила слух на одне вухо.

Амет Сулейманов. Фото: Кримська солідарність

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.