Туреччина має особливі можливості для сприяння звільненню громадян України, яких утримує росія

Про це заявив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці, експолітв'язень Наріман Джелял у коментарі QIRIM.Media.

У День Незалежності України, 24 серпня, він провів зустріч з родинами українських військовополонених та зниклих безвісти захисників України.

На зустрічі обговорили умови утримання українських військовополонених на території держави-агресора, проблему підтвердження факту перебування українських військовослужбовців у російському полоні. А також можливі шляхи залучення Туреччини для повернення громадян України додому.

Джелял зазначив, що за роки повномасштабної війни вже були конкретні результати турецького посередництва, зокрема, під час великих обмінів військовополоненими та звільнення захисників «Азовсталі».

"Сьогодні особлива цінність Туреччини полягає в тому, що вона зберігає прямі канали комунікації і з Україною, і з Росією. Цей політичний ресурс, особисті контакти на найвищому рівні та досвід посередництва можуть і повинні використовуватися для вирішення гуманітарних питань", - наголосив Посол.

За його словами,  принципово важливо говорити не лише про військовополонених. росія незаконно утримує цивільних громадян України, кримських татар та інших політичних в’язнів. Є також тисячі зниклих безвісти, долю яких необхідно встановити.

"Ми розуміємо, що рішення про звільнення наших людей ухвалює Росія. Але там, де звичайні механізми не спрацьовують, наполегливе посередництво Туреччини може допомогти відкрити двері, які залишаються зачиненими для інших", - акцентував у коментарі Джелял.

Тому Україна продовжуватимемо працювати з турецькими партнерами, використовуючи кожну можливість повернути громадян України додому.

Після зустрічі з родинами полонених Джелял написав у Facebook, що потрібна неймовірна витримка, аби відчути бодай частину того болю, який несуть у собі рідні наших військових, що перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

"Зустріч із їхніми родинами — це завжди про неймовірну трагедію. Але водночас — про неймовірну силу. Силу жінок, які чекають. Які шукають. Які готові зробити неможливе, аби син, чоловік, батько чи брат знову опинився в обіймах рідних", - поділився посол.

І водночас у їхніх словах є важка готовність до найстрашнішого — до того, що рідної людини, можливо, вже немає серед живих.

"І тоді звучить одне просте бажання: повернути її додому. Мати на рідній землі місце, куди можна прийти, поговорити, помовчати, звернутися до Бога і попросити для неї милості", - написав Джелял.

За словами посла, для нього ця розмова була ще й дуже особистою.

"Дивлячись в очі цих жінок — сповнені болю, сліз і водночас надії — я згадував друзів і знайомих, яких Росія забрала від їхніх родин в окупованому Криму. Тих, хто досі залишається за ґратами: Асана і Азіза Ахтемових, Богдана Зізи та Аппаза Куртамета, Сервера Мустафаєва та Сейрана Салієва, Різу Омерова та Амета Сулейманова. І десятки інших знайомих імен та прізвищ. За кожним з них — родина. За кожним — хтось, хто чекає", - розповів він.

Джелял додав, що обов’язок України — продовжувати боротися за кожного. За військовополонених. За цивільних. За зниклих безвісти. За незаконно ув’язнених у Криму та на інших окупованих територіях.