У випадку історії Криму необхідно викорінювати колоніальні практики і відроджувати власні традиції.

Про це зазначив історик Мартін-Олександр Кислий під час шостої панельної дискусії "Чи позбуваємося ми колоніального сприйняття? Випадок Криму та інших колишніх «імперських скарбів»", присвяченої критичному осмисленню імперських наративів у межах Третьої міжнародної конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South", цитує пресслжуба Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (АРК).

Модератором виступила Анабель Сотело Рамірес, яка очолює відділ з питань Азії, Африки та Латинської Америки Українського інституту.

Учасники обговорили стійкість медіаобразу Криму, який у різних країнах досі подають у дусі орієнталістичних кліше — як романтизовану "перлину" Російської імперії, пов’язану з літніми резиденціями царів та образами з російської літератури.

Мартін-Олександр Кислий підкреслив, що у випадку історії Криму необхідно викорінювати колоніальні практики і відроджувати власні традиції, додавши, що колонізатор завжди відповідальний за пригноблення, але важливим питанням стає те, хто зараз відповідає за деколонізацію та хто розгрібає наслідки. Він зауважив, що українські науковці сьогодні відіграють суттєву роль у формуванні правдивого історичного наративу, а громадяни мають вплив на те, якою мовою говорити та яких поглядів дотримуватися.

Лейла Сеїтбек, яка займається правозахисним рухом, зазначила, що впродовж десятиліть Центральній Азії нав’язували колоніальний міф про те, нібито росіяни принесли фабрики, школи й бібліотеки, тоді як насправді російське панування зруйнувало мову та ідентичність Киргизстану. Вона зізналася, що, будучи киргизкою, виросла російськомовною, а рідну мову почала опановувати лише після розпаду СРСР, адже багаторазова зміна абеток і заборона киргизької мови та традицій у публічному просторі відірвали народ від його історичної пам’яті.

Викладач Колумбійського університету Тензін (Тендор) Дорджі підкреслив, що, говорячи про колоніальне сприйняття, необхідно розрізняти імперіалізм та націоналізм, а також деполітизувати підходи до деколонізації. Він додав, що коли народи матимуть рішучість у самовизначенні, питання деколонізації не стоятиме, адже місця для пригноблення культури просто не залишиться. Він зауважив, що мови колонізаторів витісняють мови меншин з ужитку, обмежуючи їх доступ до власної історичної пам’яті, культурної тяглості та політичного самовираження.

На завершення Ана Васкес Кольменарес розповіла про лінгвоцид та етноцид, що тривають на Американському континенті.

"В Україні я побачила, як імперія також завдає ударів по місцях краси — по пам’ятках у Криму та на всій території України. Важливо захищати цю красу, яку колонізатори та імперії намагаються знищити, змусити її творців замовкнути, перейменувати та привласнити", - сказала вона.

І розповіла, що в Мексиці існує 68 офіційних мов, проте іспанська перетворилася на інструмент стримування їхнього розвитку та засіб структурного насильства, внаслідок чого на даний час зникло вже 48 мов корінних народів.