Ісмаїл Курт-Умер — професійний співак, учасник ансамблю пісні й танцю ЗСУ. 20 квітня 2023 року, за його ініціативи та участі, Генштаб випустив музичний кліп, у якому ЗСУ привітали зі святом Рамазан-байрам усіх мусульман. Цей кліп викликав бурхливу реакцію в мусульманських країнах. В Ісмаїла взяли інтервʼю журналісти «Аль-Джазіри». А Саудівська Аравія після цього виділила на українську армію 100 мільйонів доларів.

Як потрапив до армії, чи багато в ЗСУ кримських татар, що для нього Іслам та чим особливі кримськотатарські весілля — про все це Ісмаїл розповів військовому та ведучому hromadske Сергію Гнезділову в «++ подкасті».

Як Ісмаїл потрапив до ЗСУ

У 2013–2014 роках я вчився в консерваторії у Києві. Я був тоді на підготовчому курсі. І був Майдан. Взимку я поїхав на канікули додому, в Крим, а тоді почалась оця анексія. Коли стало зрозуміло, що гарячої війни в Криму не буде і що його окупували, я повернувся до Києва. Слава Богу, мене не відрахували, хоча мене довго не було. І тоді я вирішив, що піду в ЗСУ, паралельно з навчанням.

Я прийшов у ЗСУ. Мені сказали: ти співак, музикант, у нас є окрема музична структура. Є різні оркестри, ансамблі — ось піди туди. Будеш за своєю спеціальністю, те, що ти вмієш найкраще робити, це теж важливо. І я пішов, пройшов прослуховування в ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. До речі, я співав кримськотатарську пісню також, мене попросили. І мене відразу взяли. І я з 2014 року вже був у ЗСУ.

Ми тоді їздили по всій Україні, давали концерти. Ми були в АТО, потім це була ООС. Щонайменше раз на квартал ми там були. І взагалі, я займався ось такою творчою діяльністю.

У нас великий склад ансамблю. Тому, коли почалась повномасштабна війна, ми вже не могли їздити з концертами на передову. Це небезпечно, бо велике скупчення людей в одному місці. І тоді ми почали робити кліпи, у яких вітали з Великоднем, з Днем ЗСУ, з іншими святами. Ми працювали, щоб підтримати моральний дух військових і Україну, загалом.

Про вітання з Рамазан-байрамом і комунікації з мусульманським світом

Це був мій перший проєкт. Я запропонував зробити кліп до свята Рамазану. Я ж мусульманин, я кримський татарин, це моя сфера. Я запропонував зробити саме мусульманську привітальну пісню від ЗСУ, від ансамблю. І ми зробили кліп.

Насправді тут є проблема. В Україні 1,5 млн мусульман узагалі. Це багато, це дуже багато. І коли на Близькому Сході про це кажеш, вони там шоковані, бо думали, що це суто християнська країна. Крім того, у нас в Україні є свій корінний народ, який є мусульманами, — кримські татари. Це другий момент. І знову ж, коли на Близькому Сході таке кажеш, вони теж дивуються.

Коли ми випустили цей проєкт, то привітали всіх мусульман — і України, і тих, які воюють, і мусульман світу, які допомагають Україні. Це дійсно викликало дуже бурхливу реакцію в усіх мусульманських країнах. У мене брала інтерв'ю «Аль-Джазіра», я їм у прямому етері розповідав, що ми ні на кого не нападали, що ми спокійно собі жили, а на нас напала росія, і ми зараз боремося за свою незалежність. Що в нас 1,5 млн мусульман і що вони теж у ЗСУ.

І в нас CNN брав інтерв'ю. І почали писати люди з Близького Сходу — мені особисто, у коментарях, Генеральному штабу в коментарях. Вони писали, що їм росія каже, що Україна — це нацисти, фашисти, а ви — християнська країна — на державному рівні, на рівні армії робите такий жест для мусульман. Їм це не вкладалося в голові, і вони зрозуміли, що, мабуть, росія їм все-таки бреше.

Люди писали, що тепер обов'язково приїдуть у гості, бо їм стало цікаво, що ж це за країна така. А Саудівська Аравія — для неї це було останньою краплею, після якої вони виділили Україні гуманітарну допомогу, 100 мільйонів доларів.

Саудівська Аравія — батьківщина Ісламу. І в них є таке правило, що мусульманам треба допомагати. І цей кліп став для них сигналом, що в Україні є мусульмани, що вони є в ЗСУ і що вони борються, їм треба допомагати. До слова, мені про це розповідали арабські журналісти. Вони мені розповіли також і про цю гуманітарну допомогу, через півроку я про це дізнався.

Про діалог між українцями й кримськими татарами

Моя особиста думка, що того діалогу, який є, недостатньо. Але це дуже складне питання. По-перше, більша частина кримських татар — на окупованій території. Вони вже 10 років там, їх переслідують. Так, значна частина є і на материковій Україні. Я, наприклад, знаю, що в кожному п'ятому батальйоні є представники кримських татар. Але оскільки в усіх хтось є в Криму, то ці люди максимально себе не показують. Вони не є медійними, публічними. І тому складно говорити про якийсь діалог. Такі обставини.

Але, наприклад, я працюю над тим, щоб через свою творчість якось порушувати питання українців і кримських татар, бо ці народи жили постійно разом. Так, було різне, історія різна. Але ми вже 250 років живемо поруч і живемо дружно. У нас немає ні релігійних, ні національних конфліктів.

Усі проєкти, які я робив, — мусульманські, кримськотатарські або якось із цим пов'язані. Останній, наприклад, був до 26 лютого, до 10-річчя спротиву Криму та кримськотатарського народу російській окупації. У межах цього проєкту вісім колективів ЗСУ в шести великих містах України зіграли кримськотатарські мелодії і присвятили це Криму й кримськотатарському народу. І люди, які це робили, переважно були українці.

Коли я представив цю ідею керівництву, вони дали добро й почали допомагати. І ніхто не сказав: це кримськотатарське, давай потім. Всі сказали: супер, давай, робимо, це треба й для ЗСУ, зокрема.

І ми з моїм фільм-мейкером Станіславом Черкасовим їздили всією Україною, фільмували ці військові колективи. Там і Сухопутні війська були, і Морські, і Повітряні сили. Вісім колективів, у кожному щонайменше 25–30 людей. І всі вони грали кримськотатарські народні пісні. Українці допомагають, наразі це найбільше, що можна зробити.

Про Іслам

Кримські татари — найдемократичніші мусульмани. Якщо історично так подивитись, то перша мусульманська республіка була в Криму. І перші жінки в мусульманському світі, яким дозволили мати право голосу в, скажімо так, Раді, — були в Криму, при Номану Челебіджіхану.

Іслам — не радикальний, він — частина моєї кримськотатарської культури. Є такий стереотип: на першому місці чоловік, потім жінка. У мене в сім’ї такого не було. В мене тато поважав маму, прислухався до неї, а мама поважала тата і прислухалась до нього. І були різні ситуації. Наприклад, тато розумів, що тут він не дуже компетентний, а мама — компетентна, тому зробімо, як вона скаже. Єдине, що було — все ж батько брав на себе більше відповідальності. Він брав відповідальність за сім'ю загалом. Але як чоловік, я вважаю, що це правильно.

В нас є священна книга Коран. Щоб щось про іслам говорити, треба самому прочитати її. Знаю, що деякі люди кажуть: не читай, слухай мене, ти там нічого не зрозумієш, ось я компетентний, я повинен тобі розказувати. Саме через таких людей дуже часто з'являються різні радикальні течії. Бо люди кажуть не те, що в Корані написано, а те, що їм вигідно казати. Але якщо ти сам Коран прочитаєш — він написаний для всіх людей. Й основні правила там чорним по білому написані — не треба бути якоюсь суперрозумною людиною, щоб це розуміти.

Що має прочитати й подивитись українець, щоб краще зрозуміти кримських татар

Взагалі я б радив не слухати, не дивитися, а поїхати в Крим і поспілкуватися з кримськими татарами, пожити з ними тиждень. Тоді людина дійсно зрозуміє, якими є кримські татари. Але, на жаль, зараз цього не можна зробити.

Фільм Нарімана Алієва «Додому» дуже підходить. Також «Хайтарма» — фільм Ахтема Сейтаблаєва. Він також доволі добре передає кримських татар.

Можна також подивитися фільм «Чужа молитва», теж Сейтаблаєв зняв. Це про кримську татарку, яка в Другій світовій війні ховала у себе єврейських дітей у Криму. Вона через це дуже постраждала, але врятувала близько 20 дітей. А коли депортація почалася, вона розповіла, що ці діти — євреї, а не кримські татари, що їх не треба депортувати, і знову врятувала. Хоча її саму депортували.

Музика. Джамала — так, але Джамала все ж займається більш сучасним мистецтвом. Крім того, більш альтернативним — у неї і джаз є, і популярний жанр. Я б радив послухати Джеміля Карікова. Це композитор і культурний діяч. Він присвятив себе тому, щоб відроджувати кримськотатарську музику — з часів Кримського Ханства до сьогодення. В YouTube є багато відео про нього, як він грає з різними ансамблями. Він показує також кримськотатарську культуру, музику. Але більш історичну.

Ну, і можете мої проєкти дивитися, але я щось більш таке між сучасним та історичним роблю.

Про кримськотатарські весілля

Взагалі, якщо буде така можливість, дуже круто потрапити на кримськотатарське весілля. Це також дуже багато про що вам розповість. Кримські татари вважають обов'язком зробити весілля, покликати купу народу. Дуже часто буває так, що наречений і наречена сидять і половину гостей взагалі не знають, бо це батьки запросили. Але така традиція.

У нас 300 гостей — це таке нормальне весілля, 200 гостей — середнє, менше ніж 200 — це маленьке весілля, а от 400 — це велике. Але я знаю одне весілля в Криму, це ще до 2014 року, на ньому було 1200 людей. Я не знаю, як вони його зробили. Просто було двоє братів рідних, й один своєму синові зробив на 900 людей весілля, тож інший брат вирішив його "переплюнути". І зробив на 1200.

Про майбутнє Криму

Я бачу Крим у складі України, це навіть не обговорюється. Бачу автономію кримськотатарську. В тому чи тому варіанті, але я вважаю, що це дуже важливо і це повинно бути. Україна з нотками Сходу — це те, що є в Криму.