Спеціальний показ документальної стрічки «Крим, як це було» відбувся у Києві. Подія присвячена десятій річниці виходу фільму. Він розповідає про початок російсько-української війни у 2014 році. Зокрема, йдеться про окупацію Криму.

Це історія офіцерів, солдатів та матросів, які під час захоплення Криму не зрадили присязі на вірність народу України. Вони продовжили виконання своїх військових обовʼязків на землі, у морі та в повітрі. У фільмі учасники тих подій розповідають про російське вторгнення та окупацію українського Криму.

Показ фільму «Крим, як це було». Фото: Вавилонʼ13

Творче об'єднання «Вавилонʼ13» знімало фільм майже рік. Саме стільки часу минуло від першої експедиції до прем'єри на великих екранах. Як розповідають автори, він став свідченням унікальних хронік боротьби з російським агресором.

Виконавчий продюсер стрічки Сергій Малярчук у коментарі QIRIM.Media розповів, що ідея створення фільму виникла після того, як він познайомився з волонтеркою Валентиною Охлопковою. Вона допомагала українським військовим, коли росіяни блокували військові частини у Криму.

«Ми вирішили зняти проморолик для допомоги прикордонникам. Але коли я познайомився з хлопцями з «Вавилонʼ13» Костею Кляцкіним і Павлом Липою, вони сказали: «До нас можуть потрапити унікальні розповіді, історії. І якимось промороликом ми, найімовірніше, не обмежимося. Давай знімемо ширшу історію того, що відбувалося», - згадує Малярчук.

Сергій Малярчук під час зйомок фільму «Крим, як це було». Фото: Вавилонʼ13

Він розповідає, що відеоматеріали про захоплення Криму росіянами передавали знімальній групі з власних архівів безпосередні свідки тих подій, зокрема, військовослужбовці.

«Через соцмережі ми збирали унікальні кадри. Так потроху зібрали всю хроніку, використану в фільмі», - каже виконавчий продюсер.

Початок зйомок фільму співпав з першим роком окупації Криму, каже у коментарі QIRIM.Media режисер фільму Костянтин Кляцкін. Тоді, каже, в 2015 році, активна частина українського суспільства шукала відповіді на питання, як саме почалась війна, а безпосередні учасники подій в Криму, можливо, вперше за рік згадали, як це було.

«Все співпало. Ми досить швидко сформувались як постійна знімальна група, отримали певний кредит довіри від військових, бо ми до того рік провели так само, знімаючи на передовій. Отримали фінансову допомогу на паливо від волонтерів і почали зйомки.

Спільний досвід, відвертість та бажання записати правду вилились у першу експедицію по різних військових частинах. Потім в другу, третю. І так далі. Повага до BABYLON’13 як об’єднання кінематографістів, вважаю, теж додавала нам ваги та допомагала відкривати потрібні двері», - розповідає Кляцкін.

Костянтин Кляцкін. Фото: Вавилонʼ13

Продюсер Сергій Малярчук каже: одним з героїв стрічки був генерал Дмитро Марченко. У перші дні окупації півострова він їздив у Крим під виглядом таксиста, щоб збирати інформацію.

«В перші дні, коли росіяни заходили, можна було ще ухвалити якісь рішення щодо спротиву. Марченко тоді був у складі аеромобільної бригади і поїхав під виглядом таксиста в розвідку. Так були зняті унікальні кадри, як росіяни позаходили з технікою, поставили палатки. Коли приймалося рішення щось робити чи не робити, напевно, ці кадри мали вирішальну вагу. Бо сили вже були нерівними і починати військові дії було вже пізно. Щоб люди дарма не загинули, було ухвалено рішення не вступати у нерівний бій», - розповідає виконавчий продюсер фільму «Крим, як це було».

Зокрема, унікальні матеріали з Севастополя були знайдені випадково, вже під час монтажу фільму, розповів режисер Костянтин Кляцкін. Один з героїв картини під час приведення до ладу парадного мундиру знайшов флешку в нагрудній кишені. Тоді на кожному кораблі ВМС України були камери, які волонтери передавали для фільмування всього, що відбувалося під час блокування суден та частин.

Російські спецслужби вилучали камери та носії відеоінформації одразу після штурмів, проте одному з героїв вдалося сховати флешку з матеріалами в особистих речах і вивезти на підконтрольну Україні територію.

«Це був несподіваний дзвінок та прохання терміново зустрітись. Було важкувато відірватись від монтажу, що тривав щодня, але чарівна фраза «не пошкодуєте» зробила своє діло. Це, дійсно, унікальний скарб, який ми, до речі, передали на прохання Міністерства юстиції для формування позову Україна проти росії (щодо Криму)», - розповідає Костянтин Кляцкін.

Сергій Малярчук зауважує, що раніше не був дотичним до документального кіно. Це було його волонтерське бажання - зробити щось корисне для тих людей, які не зрадили присязі Україні.

«Просто закарбувати ці історії у вигляді кіно. Щоб їхні свідчення увійшли в історію. На той момент ніхто не думав, що буде так довго. І через десять років на це дивитимуться зовсім під іншим кутом. Щоразу на показах цей фільм, коли передивляємося його, сприймається по-іншому. Особливо зараз, під час повномасштабного вторгнення», - додає Малярчук.

Зйомки фільму «Крим, як це було». Фото: Вавилонʼ13

«Я радію, що цей фільм вийшов. І що він вийшов саме в 2016. Переглядаючи зараз, розумієш, що навіть з досвідом АТО/ООС ми все ще були дуже наївними. Не розуміли до кінця масштабів агресії, не допрацьовували інформаційно. Хоча важко щось робити, коли ти не маєш постійного фінансування і робиш кіно завжди всупереч, без підтримки. Щиро вірю, що такі фільми як «Крим, як це було» з кожним роком лише набиратимуть вагу і цінність. І радію, що маю змогу його переглянути знову через 10 років», - зізнається Кляцкін.

За десять років фільм побачили глядачі у Бельгії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Канаді, Ізраїлі, Іспанії, Португалії та у Литві.

Матеріали, які команда отримала в процесі створення фільму, були передані в Міністерство юстиції та долучені до позову України проти рф як докази злочинів.