22 січня українці відзначають дві події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) й Акт Злуки українських земель. 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради вперше у XX столітті була проголошена незалежність України. Рік по тому, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. З кінця XVIII століття українська земля була розділена між різними імперіями. Про обставини, в яких перебував Крим у той період, чи міг він долучитися до Акту Злуки українських земель, як відзначали День Соборності у Криму і чим нині він є для кримських татар – у матеріалі QIRIM.News.

Історичний акт об’єднання українських земель

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель в одну державу. Це важлива подія для українського державотворення. Як заявляє Український інститут національної пам'яті, вона повністю руйнує твердження російської пропаганди нібито українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

22 січня 1919 р. Фото: Український інститут національної пам'яті

Історик, дослідник кримськотатарського руху Мартін-Олександр Кислий розповідає QIRIM.News, що Крим у той час переходив з рук у руки, за нього велася постійна боротьба різних зацікавлених сторін. Зокрема, за нього воювали дві основні сили, які перебували у протиборстві на теренах колишньої російської імперії - біла і червона армії. А також війська інших іноземних держав, які були зацікавлені в тому, щоб Крим перебував під їхнім контролем.

«Якби історичні обставини склалися інакше, Крим був би долучений до сих процесів»

«Тобто, позаду вже були події 1917 року, включно зі скликанням і проведенням Першого Курултаю кримськотатарського народу, позаду вже були події, відомі нам як похід Болбочана на Крим, позаду були відомі події, коли в Криму був проксі-уряд Сулькевича. Але станом на 1919 рік у Криму ще не було, скажімо так, остаточно встановлено радянську владу.

З огляду на те, що до складу УНР Крим не належав, не підпорядковувався і, на жаль, з огляду на те, в якому стані була центральна українська влада, Крим, на жаль, перебував поза фокусом уваги. І якихось дипломатичних зусиль, не кажучи вже про воєнні, стосовно кримського напрямку, вже не проводилося», - зазначає Мартін-Олександр Кислий.

Він пояснює: з листопада 1918 до квітня 1919 року в Криму діяв Другий Кримський крайовий уряд, головою якого був Соломон Крим.

«Уряд спирався на Добровольчу армію (білу армію), яка тоді була в Криму, не мав у своєму складі кримських татар і, фактично, був антиукраїнським та антикримськотатарським. Тобто, імперським за визначенням. Інша справа, що вже у квітні 1919 року Крим захопили інші «імперці» – червоні», - пояснює Мартін-Олександр Кислий.

На «материку» ж у грудні 1918 після антигетьманського повстання проти Павла Скоропадського до влади прийшла Директорія і була відновлена УНР.

«Ця «нова» влада певною мірою дотримувалася тих самих позицій, що і УНР в часи до Скоропадського. Тобто, розглядала Крим як частину Української держави. Інша справа, що контролю над Півднем вони не мали і здобути контроль наявними на той час засобами та ресурсами не мали можливості», - каже історик.

Відповідаючи на запитання, чи міг Крим доєднатися до процесу Злуки, каже, що ні, наводячи кілька причин. По-перше, на думку історика, на жаль, не справдилися сподівання на відновлення власної політичної суб’єктності кримськотатарського народу.

«Тобто, фактично Курултай, який проголосив створення Конституції та Кримської Народної Республіки в січні 1918 і у лютому 1918 року після вбивства Номана Челебіджихана… ці спроби просто були придушені військами червоної армії, більшовиками. Це перша причина. Вочевидь, якби Кримська Народна Республіка була створена, то станом на 1919 рік Крим перебував би у фокусі уваги. І, так чи інакше, був би долучений до акту злуки», - вважає Мартін-Олександр Кислий.

Друга причина, на його думку, це те, що з боку української центральної влади Крим перебував «на марґінесах» і не був пріоритетом номер один. З різних міркувань.

«Тобто, київській владі вистачало інших проблем, крім того, як слідкувати, що відбувається в Криму, не кажучи вже про надання якоїсь посильної допомоги. По-друге, загалом певна ментальна віддаленість тодішньої Таврійської губернії на ментальній мапі (…) Вочевидь, якби історичні обставини склалися трохи інакше, на рік раніше - у 1918 році, безумовно, Крим був би долучений до сих процесів», - розмірковує історик.

День Соборності отримав офіційний статус свята лише у 1999 році

У радянські часи про День Соборності не згадували. Лише 21 січня 1990 року на честь 71-річниці Акту Злуки Народний рух України організував «живий ланцюг», який розтягнувся від Івано-Франківська через Львів до Києва. Тоді це була одна з перших масштабних антирадянських українських акцій.

Фото: Історична правда

День Соборності отримав офіційний статус свята лише у 1999 році. І головною традицією став «живий ланцюг», який символізує об'єднання українських земель.

Акції "Ланцюг єдності" до окупації щороку проводилася на набережній Ялти

Ялта 2012 р. Фото: Центр журналістських розслідувань

Сила цієї ідеї, як імпульс, дісталася і до Криму, де молодь і громадські активісти Сімферополя, Севастополя, Ялти та інших міст щорічно долучалися до акцій, нагадуючи, що півострів — це невіддільна частина України, розповідає QIRIM.News народна депутатка України, представниця Президента України в Автономній Республіці Крим (2022 - 2024) Таміла Ташева.

Фото: Представництво Президента в АР Крим

“Особливо запам’яталася традиція акції "Ланцюг єдності" у Ялті: 22 січня 2011 року на набережній міста зібралося близько тисячі людей. Відтоді акція ставала лише більшою. І щороку проводилась на набережній Ялти”, - згадує Таміла Ташева.

Фото: Представництво Президента в АР Крим

Останній “живий ланцюг” у Ялті відбувся 22 січня 2014 року, але боротьба за українську ідентичність у Криму на цьому не завершилася. У березні того ж року, вже під час російської агресії, активісти організували масштабний "живий ланцюг" на в’їзді до Сімферополя.

Розтягнувшись уздовж дороги, вони тримали українські та кримськотатарські прапори, а також плакати з гаслами: "Ні війні", "Ми — за мир", "Крим — це Україна".

Народна депутатка нагадує, що кримці, які після окупації залишили півострів і переїхали на підконтрольну Україні територію, продовжували долучатися до акцій “живих ланцюгів” у Києві та інших містах.

До 22 січня 2021 року був проведений віртуальний “Ланцюг Соборності”, який символічно з’єднав Київ і Сімферополь. Тоді понад 37 тисяч учасників з різних куточків України та світу долучилися до цієї ініціативи, публікуючи фото з українськими та кримськотатарськими прапорами.

Фото: Укрінформ

“Сигнал світові про те, що Крим протистоїть окупації”

Таміла Ташева каже, що, хоча особисто не брала участі в "живих ланцюгах" у Криму, ці акції завжди були для неї символом єдності та прагнення українців до свободи. І залюбки долучалась до подібних акцій у Києві, які зʼєднували два береги Дніпра.

За її словами, День Соборності України у нинішніх умовах війни та окупації набув глибшого значення.

“Він нагадує про тяглість нашої боротьби за свободу і право визначати власне майбутнє. Для кримців і кримських татар це день, коли на перший план виходять питання справедливості, захисту культури, мови та права бути частиною єдиної держави, попри будь-які перепони”, - підкреслює колишня Представниця Президента України в АР Крим.

Вона нагадує, що цьогоріч рух "Жовта стрічка" оголосив про масштабну акцію на окупованій території. Українська символіка має знову нагадати окупантам, що вони чужинці, а Крим, як і інша тимчасово окупована територія, — частина України.

Фото: Telegram/Жовта стрічка

“Це заклик до кожного, хто живе в окупації, долучитися до спротиву через маленькі, але впливові дії, як-от стрічки, графіті чи плакати. Боротьба триває всюди, навіть там, де відкритий спротив здається неможливим”, - каже кримчанка.

Навіть під загрозою переслідувань, наші люди вшановують День Соборності, залишаючи квіти біля пам’ятників Тарасові Шевченку та Лесі Українці. Монументи перетворилися на своєрідні осередки спротиву.

Зокрема, у Сімферополі 22 січня 2015, у День Соборності України, невідомі принесли до пам'ятника Тарасу Шевченку квіти. Сімферопольці з самого ранку залишали букети під монументом, деякі композиції були виконані в кольорах державного прапора України.

Фото:krymr.org(RFE/RL)

На жаль, розповідає, пізніше частина цих квітів стала жертвою вандалізму — окупанти спотворили букети, вочевидь намагаючись стерти символи української єдності та боротьби.

"Для кримських татар День Соборності — це нагадування про боротьбу за право жити на своїй землі"

“Для кримських татар День Соборності — це нагадування про боротьбу за право жити на своїй землі, зберігати мову, культуру та ідентичність. Окупація принесла їм нові виклики: репресії, переслідування, порушення прав людини”, - наголошує Таміла Ташева.

Але, переконана, цей день дає надію, що спільні зусилля всього українського народу допоможуть подолати ці труднощі.

“Для мене День Соборності — це знак, що боротьба за наших співгромадян і права людини триває. Це день, коли ми всі, незалежно від місця проживання, національності чи віри, єднаємося навколо спільної мети — зберегти нашу країну неподільною, вільною та демократичною. Це наш обов’язок перед тими, хто виборював свободу у минулому, і перед тими, хто сьогодні віддає життя за наше майбутнє”, - вважає кримська татарка.

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в межах проєкту міжнародної організації Internews Network.