10 років тому, 20 вересня 2015 року, на адміністративному кордоні з окупованим Кримом стартувала громадянська блокада півострова.

Ініціаторами мирної акції виступили лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, Меджліс кримськотатарського народу та активісти «Правого сектора» й «Цивільного Корпусу «Азов».

Акція проходила на адміністративному кордоні в Херсонській області (пункти Чонгар, Каланчак, Чаплинка). Учасники блокували вантажівки з товарами, пропускаючи лише пішоходів та легкові авто.

Щодня до блокади в'їжджало 400–500 фур з 6 тис. тонн продовольства, черги сягали кілометрів. Активісти будували укріплення, патрулювали з міліцією, виявляли тіньові схеми.

30 вересня учасники акції розгорнули великий прапор України.

У жовтні-листопаді додалася енергетична блокада захопленого півострова. Було пошкоджено опори лінії електропередачі (ЛЕП), що зменшило постачання електрики.

22 листопада були підірвані всі чотири лінії, що спричинило блекаут у Криму — надзвичайний стан, графіки відключень, проблеми з водою, транспортом та медициною.

Акція тривала кілька місяців і фактично завершилася наприкінці 2015 року, коли уряд України офіційно ухвалив рішення про припинення вантажних перевезень та постачання електроенергії до Криму.

Громадська ініціатива змогла трансформуватися у державну політику, ставши важливим кроком у процесі економічної ізоляції окупованого півострова.

Один з організаторів блокади, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтерв'ю QIRIM.News зазначив, що блокада актуалізувала питання окупованого півострова, яке стрімко відходило на узбіччя світової політики:

«В той час світ дедалі більше зосереджувався на подіях на сході України, а про Крим майже не говорили. Російська пропаганда активно просувала наративи, нібито росія має на нього «право».

Тоді блокада повернула кримське питання на міжнародний порядок денний».

Він зазначив, що акція припинила постачання ресурсів російській армії, яка у 2015 році активно укріплювалася на півострові, перетворюючи його на військовий форпост.

«Ми тоді прямо казали: Україна не може годувати російських солдатів, які укріплюються в Криму. Уся торгівля з материковою Україною була припинена.

Наступним кроком стало припинення постачання електроенергії — і з 1 січня 2016 року воно було повністю зупинене», — нагадав Чубаров.

За словами голови Меджлісу, ще однією метою було припинення контрабанди, яка забезпечувала «живими грошима» кримських колаборантів та фінансувала «самооборону Криму» — силові групи, які брали участь у переслідуваннях кримських татар.

«Ми бачили, як товари з України переправлялися через Крим далі до росії. Це породжувало контрабанду, а з нею — потоки готівки.

Частина цих коштів осідала серед українських посадовців, частина — у Сергія Аксьонова, який фінансував «самооборону». А вони вривалися до домівок кримських татар, проводили обшуки й залякували людей.

Тому удар по цьому бізнесу був надзвичайно болючим для окупантів», — зауважив Чубаров.

Важливою складовою блокади були політичні вимоги активістів — звільнення українських політв’язнів, серед яких Надія Савченко, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олександр Костенко, Ахтем Чийгоз, Мустафа Дегерменджи, Алі Асанов і Таїр Семедляєв.

Учасники блокади виступали за відновлення прав кримськотатарських ЗМІ, за доступ міжнародних журналістів і спостерігачів до Криму, припинення переслідувань кримських татар та представників інших національностей громадян України.

Чубаров наголосив, що блокада була ретельно підготовлена і стала результатом зусиль сотень активістів, координатором яких виступив кримськотатарський бізнесмен Ленур Іслямов.

«На початку 2016 року блокада виконала свої завдання й була трансформована у форму громадського контролю разом із прикордонниками на Чонгарі.

У державі були різні думки щодо блокади, насамперед економічні. Але завдяки нашій рішучості, чиновники зрозуміли: іншого шляху немає», — нагадав він.

17 січня 2016 року набула чинності постанова Кабінету міністрів про обмеження постачання окремих товарів і послуг на тимчасово окуповану територію.

Згідно з документом, обмеження стосуються, зокрема, соціально значущих продуктів харчування, серед яких – хліб, м’ясо, молоко, крупи, яйця й олія.

Однак дія постанови не поширювалася на постачання в та з Криму елетроенергії, на постачання з півострова «товарів, що мають стратегічне значення для галузей економіки та безпеки держави», а також на ввезення на тимчасово окуповану територію гуманітарної допомоги, яка надається міжнародними гуманітарними організаціями, згідно з переліком, затвердженим Міністерством соціальної політики.

Проте блокада Криму, що розпочалася 10 років тому, стала значним проявом громадянської позиції кримських татар та українців проти окупації півострова.

Хоча повна деокупація Криму не відбулася, але акція продемонструвала єдність і рішучість активістів та залишила помітний слід в історії боротьби за повернення українського півострова.