Ірині Данилович — 46

Сьогодні, 6 травня, виповнюється 46 років громадянській журналістці та правозахисниці Ірині Данилович.
Данилович народилася 1979 року в Білорусі, у селі Козяни Вітебської області. У 1983 році з родиною переїхала до Криму.
До цього родина приїжджала на відпочинок до Ірининої тітки, батькової сестри. В Криму їм подобалося море, повітря, рівень життя.
Іра з дитинства вирізнялася любов’ю до правди: «Головним гріхом у її очах був обман. Вона не любила, коли її обманюють.
Ми розуміли, що їй краще говорити правду, навіть якщо вона важка і погана», — згадував її батько в інтерв’ю ЗМІ.
Данилович здавала вступні іспити до медичної академії в Дніпрі, але не пройшла за конкурсом. Вступила у Кримський виш на екологічний факультет, на бюджет.
Згодом розпочала навчання в медичному коледжі, а екологічний закінчувала вже заочно.
Ірина працювала медсестрою, а після початку окупації Криму як громадянська журналістка почала висвітлювати сфабриковані політично мотивовані судові процеси.
Під час пандемії COVID-19 працювала з темами корупції в медичній сфері. А точніше, з проблемами непрозорого використання коштів на подолання захворювання.
Затримання та судовий процес: політична розправа
29 квітня 2022 року Ірина Данилович була викрадена російськими силовиками на автобусній зупинці в Коктебелі, поблизу Феодосії.
У її будинку в селі Владиславівка провели обшук, вилучивши телефон і ноутбук. Її звинуватили у «незаконному зберіганні вибухових речовин» за статтею 222.1 Кримінального кодексу рф.
Данилович повідомила, що під час затримання зазнавала тортур і психологічного тиску, а «вибухівку» їй підкинули силовики.
У липні 2022 року вона заявила про побиття конвоєм ФСБ під час етапування до «Київського райсуду» в Сімферополі, а один з конвоїрів погрожував підкинути «кілограм наркотиків».
«Судовий процес» над Данилович був закритим і супроводжувався численними порушеннями. Наприклад, суд відмовив у допиті 15 свідків захисту та вивченні речових доказів, залишивши лише свідчення оперативників ФСБ і залучених ними понятих.
У грудні 2022 року так званий «Феодосійський міський суд» засудив кримчанку до семи років позбавлення волі та штрафу в 50 тисяч рублів.
У червні 2023 року «Верховний суд Криму» скоротив вирок на один місяць, залишивши 6 років і 11 місяців ув’язнення. У травні 2024 року касаційний суд у росії залишив вирок без змін, ігноруючи скарги на порушення права на захист.
Нелюдські умови етапування
Після засудження Ірину Данилович етапували з СІЗО окупованого Сімферополя до жіночої виправної колонії №7 у місті зеленокумськ ставропольського краю росії.
Етапування відбувалося в нелюдських умовах: її перевозили в переповнених автозаках («стаканах»), що призводило до фізичного виснаження.
У колонії, за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, панує жахлива антисанітарія: лише п’ять кранів з водою на 200–400 осіб, відсутність мила в їдальні та неналежні умови утримання.
Такі умови ще більше погіршили стан здоров’я Ірини, яка й без того страждає від серйозних проблем.
Трагедія родини
1 серпня 2024 року від онкологічного захворювання помер батько Ірини, Броніслав Данилович, якому було 78 років.
Він активно виступав у медіа, розповідаючи про стан здоров’я Ірини та нелюдські умови її утримання. Смерть батька стала важким ударом для Ірини. Вона не змогла попрощатися з батьком, адже прощання відбулося в селі Владиславівка Кіровського району окупованого Криму.
Критична ситуація без належної допомоги
Ще в СІЗО Сімферополя політбранка почала скаржитися на гострий біль у вухах через прогресуючий отит, який не лікували. У 2023 році вона повністю втратила слух на ліве вухо, а гучні звуки викликають у неї сильний біль, запаморочення та шум у вухах.
У листопаді 2023 року стало відомо, що вона перенесла мікроінсульт, а в серпні 2024 року почала страждати від нападів задухи через неналежне лікування.
У колонії зеленокумська медична допомога залишається недоступною. У серпні 2023 року медикиня Лідія Морозова цинічно заявила Ірині, що біль у вухах «мине, коли вона остаточно оглухне».
У 2024 році адміністрація колонії самовільно скасувала призначений препарат для лікування вуха, а отримання ліків ускладнене через бюрократію та етапування Ірини Данилович до лікарні в ставрополі (за 300 км від колонії).
Як розповіла QIRIM.News мати політбранки, Ірина страждє також від головного болю та неможливості заснути.
Крім того, за її словами, у колонії, де перебуває Ірина, гучно вмикають російську музику.
Жінка зверталася до начальника колонії з проханням зробити тихіше. Спершу її прохання задовольнили, але згодом все повторилося.
«Не може відпочивати, ніхто не звертає уваги на її прохання», - зазначила мати політув'язненої.
Справа Ірини Данилович є одним з найтрагічніших свідчень репресій, які росія застосовує в окупованому Криму проти активістів громадянського суспільства.
Її історія відображає не лише порушення прав окремої особи, а й систематичну політику, спрямовану на залякування та придушення інакодумців. Незважаючи на жорстокий тиск і нелюдські умови ув’язнення, Ірина Данилович залишається яскравим символом стійкості та незламного духу українського Криму.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.
Читайте також:
Читайте новини в телеграмi
Актуальнi новини Украiни та свiту
Підписатись
Головнi новини
Бiльше новин
Вночі ворог запустив 108 дронів: частина з Криму

Зеленський очікує припинення вогню та чекає господаря кремля в Туреччині

Наступного разу в Бахчисараї: Стармер відвідав «Musafir»

До Києва прибули лідери Польщі, Великої Британії, Німеччини та Франції
«Де цвіте гіркий мигдаль…»: у Києві відбувся захід до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

«Любіть по-рускі» — як в Криму мілітаризують дітей та вчать ненавидіти Україну

Хліб на крові: Як росія викрадає зерно з України

Замість дзвінків у школах —радянська воєнна музика: як рф нав’язує мілітаризацію дітям в Криму