28 червня в Україні відзначають День Конституції. Саме у цей день у 1996 році Верховна Рада України ухвалила Основний закон держави. Однією із суперечливих норм Конституції для багатьох політиків та активістів є X розділ, в якому закріплений статус Криму як Автономної Республіки. Суперечки будуються довкола питання, чи залишати статус «Автономної Республіки», чи надати статус «Національно-територіальної автономії кримських татар», чи взагалі повернути статус «область». Кримські татари борються за надання півострову статусу національно-територіальної автономії у складі України. Чому нинішній статус має бути переформатований і які перспективи внесення змін до Конституції? QIRIM.News поспілкувалися із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтемом Чийгозом та істориком і дослідником кримськотатарського руху Мартіном Олександром Кислим.

Схвалення Конституції

Історія питання

Кримські татари є корінним народом Криму. У XV столітті на території півострова виникло Кримське ханство. При цьому, південну частину Криму захопила Османська імперія. Так тривало до 18 століття, поки російська імператриця Катерина II не анексувала Крим.

З початком революції в Російській імперії у 1917 році політичне життя на півострові відновилося. Кримські татари намагалися взяти владу, та цьому активно протидіяли більшовики та білогвардійці. При цьому, активно йшли переговори про приєднання півострова до України. Врешті-решт владу в Криму захопили більшовики. Крим став частиною радянської росії. У 1921 році тут була створена Кримська автономна соціалістична радянська республіка (АСРР).

Протягом 1942-1944 років Кримський півострів був під контролем німецьких військ під час радянсько-німецької війни. У 1944 році радянська армія відвоювала півострів у німців. 18 травня 1944 року сталінський режим здійснив Акт геноциду – масову депортацію кримських татар. Офіційною причиною назвали нібито колабораціонізм місцевих жителів. Деякі дослідники зазначають, що причиною були уявлення кремля нібито про нелояльність кримських татар. У 1945 році автономію було ліквідовано, Крим став областю.

У 1954 році Кримську область приєднали до УРСР, що було пов'язано з економічними чинниками. Саме УРСР довелося фінансувати розвиток півострова та виправляти наслідки депортації. У січні 1991 року на місцевому референдумі була відновлена автономія Криму. Після проголошення незалежності у 1991 році, на референдумі 1 грудня того ж року понад 54% виборців Криму підтримали Декларацію про незалежність України. Водночас на півострів активно повертаються кримські татари.

Після окупації Криму росією у 2014 році українські політики почали обговорювати проблеми півострова, причини втрати контролю над ним, а також статус кримськотатарського народу.

Історик і дослідник кримськотатарського руху Мартін-Олександр Кислий вважає: схвалена у 1991 році та закріплена в Конституції автономія була радше пострадянською.

“Сама автономія, яка з’явилася у 1991 році – це такий собі Франкенштейн. Вона з’явилася завдяки небажанню місцевих на той момент ще комуністичних еліт ділити владу ані з Києвом, ані з кримськими татарами, які поверталися. Тому, за своєю природою, ця автономія є пострадянською та посткомуністичною. Звичайно, протягом довгих років, до 2014 року, вона, за своєю природою, була інструментом проникнення і здійснення російської політики в Криму. І бенефіціаром цієї політики були проросійські сили. Водночас казати, що ця автономія була російською – надто сміливе твердження, але для пафосу можна сказати», - каже Кислий.

У 2021 році Верховна Рада України визнала кримських татар, караїмів та кримчаків корінними народами, ухваливши відповідний закон. За словами історика, закон був довгоочікуваним і, очевидно, мав бути прийнятий ще в 90-ті роки або принаймні у 2014 році.

“Тому той факт, що він нарешті прийнятий – це успіх і перемога. Але варто пам’ятати, що він є рамковим, його прийняття тягне за собою ухвалення інших нормативно-правових актів, які, власне, формували нормативну базу щодо забезпечення корінних народів власними правами. Станом на зараз, крім як прийняття, власне, рамкового закону справа далі не просунулася. Ми це бачимо з реєстрації Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу. Ця реєстрація з незрозумілих причин буксує. Всі відповідальні органи та структури, зокрема, Державна служба з питань етнополітики та інші залучені до цього процесу учасники запевняють, що проблема не з їхнього боку. Закон прийнятий у 2021 році, але Меджліс досі не зареєстрований як представницький орган, що є абсурдом», - сказав Кислий.

«Не визначити раз і назавжди статус Криму – означає залишити можливі спекуляції навколо територіальної цілісності держави»

У Меджлісі кримськотатарського народу неодноразово наголошували, що у Конституції України має бути зазначено, що джерелом особливого статусу Кримської автономії є право кримськотатарського народу на самовизначення як корінного народу в Україні. А отже, нинішній статус кримської автономії варто переформатувати в національно-територіальну автономію у складі України.

Народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз розповідає: "Під час дії воєнного стану зміни до Конституції України не вносяться. Однак рухатися треба поетапно. Зокрема, з прийняттям Закону «Про корінні народи» співпраця з владою України вийшла на новий рівень. Нині триває робота над Законом «Про статус кримськотатарського народу»".

«Зараз ми працюємо над тим, щоб мати закон «Про статус кримськотатарського народу», який буде крайнім питанням до прийняття змін до Конституції по статусу самої автономії. Наскільки це важливо, як ви пам’ятаєте, коли ми прийняли закон «Про корінні народи», то насамперед це дуже обурило саму росію. Було багато заяв, зокрема, з боку путіна», — зазначає заступник голови Меджлісу.

Чийгоз підкреслює, що «голос кримських татар як корінного народу став сприйматися не лише політично, а й у практичній площині», коли приймаються всі заяви міжнародних інституцій.

За його словами, це вже є міжнародне право, і в цьому «плані держава тільки виграла від своїх позицій по Криму».

«А от вже прийняття закону «Про статус кримськотатарського народу» дасть можливість вирішити питання в колі деяких аспектів, які завжди були маніпулятивні всередині суспільства. І в той момент, коли будемо приймати зміни до статусу автономії, вже держава і народ України, міжнародні інституції будуть у спільному русі в цьому питанні, тому що ти можеш визволити Крим, але не визначити раз і назавжди статус Криму – це означає залишити ще можливі спекуляції навколо територіальної цілісності держави», — наголошує Чийгоз.

При цьому, політик відзначає, що у владі є ті, хто не розуміє важливості ухвалення закону «Про статус кримськотатарського народу», а також ті, хто «живе стереотипами».

«Просто спекулянти дають свої оцінки про статус корінного народу, вони більше в дискусії або у своїх стереотипах, починають говорити критеріями зміни до конструкції статусу Автономної Республіки. Тобто, речі, які є маніпулятивними і спекулятивними. А в самому законі є просто чітко виписані правила співпраці і співіснування кримськотатарського народу всередині України», - підкреслює Чийгоз.

На його думку, такі дії окремих політиків пов’язані із «русофільством, яке стало результатом здачі Криму».

«Крим здавали не у 2014 році, а з моменту розпаду СРСР. Ті, хто виховувалися як прибічники руського міра. Для нас, для кримських татар, ті, хто називав себе «елітою» чи «політиками» Криму, ми завжди відчували, як вони спекулюють на темі кримських татар і руського міра. Боротьба за «руській язик» і боротьба за братський народ – це були гасла багатьох з них», — зазначає політик.

«Встановлення автономії для кримських татар в Криму - відновлення історичної справедливості»

Історик Кислий зазначає, що встановлення автономії для кримських татар в Криму є відновленням «історичної справедливості».

«З точки зору історії, історичного виміру цього питання, звичайно, що внесення змін стосовно національно-територіальної автономії є відновленням історичної справедливості та наданням народу, який постраждав від геноциду, можливості реалізовувати своє право на самовизначення”, - наголошує він.

Але крім історичного виміру, каже історик, ще є Декларація про права корінних народів, а також ухвалені Верховною Радою України у березні 2014 року документи, які свідчать, що Україна гарантує забезпечення прав корінних народів.

“Певною мірою, крім виміру правового, я б ще додав таку річ, яка не всім видається очевидною – це такий важливий аспект як післявоєнний устрій в Криму і те, як ми будемо реалізовувати владу на цій території, з огляду на тривалий процес перебування в окупації. І, вочевидь, ті дискусії, що Крим має стати звичайною областю, пов’язані з тим, що люди бояться можливого повторення кримського сценарію. Але у їхній логіці є помилки, що анексія сталася не через те, що Крим мав автономний статус, ми це можемо бачити по інших окупованих територіях росією. Натомість внесення в Конституцію змін про національно-територіальну автономію буде запобіжним заходом, який дозволить убезпечити себе у майбутньому від повторення, так би мовити, умовного російського сценарію окупації Криму», - вважає дослідник.

«Зміни до Конституції були напрацьовані. Але не вистачило політичної волі»

Кислий нагадав, що сім років тому вже діяла робоча група Конституційної комісії, яка займалася напрацюванням відповідних змін до Основного закону України.

«Зміни були напрацьовані. Але, як я розумію, очевидно, тоді не вистачило політичної волі керівництва України, аби ці зміни були внесені, хоча обіцянки лунали з досить високих трибун... Можемо сподіватися, що ці необхідні зміни будуть внесені, коли прийде час», - каже Кислий.

Що стосується побоювання тих, хто зазначає, що надання Криму статусу національно-територіальної автономії може нібито призвести до сепаратиських тенденцій на півострові, то Чийгоз вказав на кілька аспектів у цьому відношенні.

Опонентам, які проти надання Криму статусу національно-територіальної автономії, Чийгоз радить порівняти, яким був півострів без кримських татар, і яким він став з їхнім поверненням.

«Що стосується стану самої території, ми довели Україні та світу, яка взагалі була ця територія Криму до того, як повернулися кримські татари, особливо в 90-ті роки, коли всюди просто все розвалювалося, а кримські татари на своїй батьківщині працювали і зробили півострів за короткий термін дуже привабливим… Коли українці приїжджали до Криму і бачили, що є кримські татари, а не ті, «наслєднікі» і «потомкі» тих, які зараз прийшли в чужі будинки, яких ми зараз називаємо злочинцями на окупованих територіях. Ось ті, хто приїхав і використовує награбоване. Ми ж їх злочинцями називаємо, от тоді це теж були злочинці. Ці нащадки привели у підсумку росію в Крим. Це стосується привабливості регіону. І українці, мабуть, таки протягом недовгого час, але побачили, яким буває Крим, коли там є кримські татари, як вони про свою батьківщину піклуються», - розповідає Чийгоз.

А що стосується політичного аспекту – це питання відповідальності держави, вважає заступник голови Меджлісу.

«Це питання відповідальності держави, а не окремих груп населення, які будуть "за" чи "проти", хтось буде просто використовувати цю ситуацію, як це робили до 2014 року. Це відповідальність держави, держава рухається у фарватері міжнародних норм і європейської родини, тому влада, держава зобов’язані вирішувати те, що є дуже важливим аспектом виконання міжнародних норм», — вважає депутат.

Історик зі свого боку вказує, що кримські татари, як і українці, зазнавали постійних утисків від імперії.

«Нехай вони (противники – ред.) згадають референдум 1991 року і нехай собі уявлять, що замість українців хтось вирішує, кому мати політичні права і суб’єктність, а кому не мати. Бо ця позиція дуже нагадує ситуацію, в якій були українці ще якихось 30 років тому, а насправді перебувають і зараз. Ми пам’ятаємо заяви путіна про те, що «української нації не існує і жодних політичних прав вона не має», - пояснює Кислий.

Каже, шкода, що деякі лідери суспільної думки і політики «натягують цю тезу на Крим», що хтось ніби має якісь природні права, а хтось - ні.

«Мені здається, що особистий досвід дискримінації з боку імперії, утиски, позбавлення прав, він мав би українцям підказати, що варто підтримувати тих, хто перебуває в схожих умовах», - каже історик.

Обидва співрозмовники висловили впевненість, що оновлений статус Криму допоможе реінтегрувати його до складу України.

Фото з мережі