На тимчасово окупованих територіях України російська окупаційна влада використовує так звані «контрдиверсійні заходи» як інструмент тотального контролю над місцевим населенням. Йдеться не про безпеку, а про системний пошук нелояльних і придушення будь-яких проявів інакодумства.

Як повідомляє Центр національного спротиву (ЦНС), під підозру можуть потрапити як за конкретні дії, так і за сам «профіль» людини.

У зоні ризику — проукраїнськи налаштовані мешканці, ті, хто уникає контактів з окупаційними структурами, не має «легалізованої» роботи, часто змінює маршрути пересування або має активне коло спілкування. Водночас навіть нейтральна позиція може бути розтлумачена як прихована нелояльність.

Збір інформації ведеться поступово й непомітно. Окупанти застосовують фізичне спостереження, перевірки документів і мобільних телефонів, «профілактичні» розмови, відеонагляд у громадських місцях, а також аналіз соціальних зв’язків через доноси. Вся зібрана інформація накопичується та зводиться в персональні досьє.

Контрдиверсійні заходи зазвичай не починаються з арештів. Першими сигналами стають регулярні «випадкові» перевірки, нав’язливі питання без формального приводу, виклики «на розмову», підвищена увага до родичів або сусідів, а також помітна зміна ставлення з боку окупаційних структур. Цей етап використовується для збору даних і психологічного тиску.

У Центрі національного спротиву наголошують: на тимчасово окупованих територіях безпека — це не випадковість, а продумана стратегія виживання. Увага з боку окупантів може бути тривалою та прихованою, «профілактика» є частиною репресивної системи, а навіть необережні слова можуть мати серйозні наслідки. Усвідомлення методів окупаційного контролю допомагає зменшити ризики для цивільного населення.

Ілюстративне фото. З відкритих джерел.