Сучасність — це рух, а кава — його паливо, однак для Криму кава має глибше та сакральніше значення.

Ще на початку двадцятого століття у довоєнному Криму вулична кава була частиною міського життя. Мешканці Євпаторії (Kezlev), Бахчисараю та Сімферополя (Aqmescit) збиралися в імпровізованих кавʼярнях прямо на вулиці. Люди зупинялися, щоб поспілкуватися за горнятком кави. Жива розмова була невідʼємною частиною кожної кавʼярні.

В часи, коли кава вважалась соціальним ритуалом, важливо було пити каву без поспіху, спокійно сісти та розслабитися, долучитися до бесіди з іншими відвідувачами.

Фото: продавець кави на вулиці міста. Крим, 1907 рік. З колекції РЕМ

Ці кавʼярні відвідували лише чоловіки, а жінки ходили в гості одна до одної. Вони обовʼязково приносили з собою каву, адже приходити з порожніми руками вважалося моветоном. Між іншим, самі гості були залучені до процесу приготування кави, а саме — мололи кавові зерна, що у кримських татар свідчило про взаємодопомогу та взаємоповагу.

Після 1938 року та протягом наступних десятиліть ця традиція була витіснена під впливом історичних потрясінь: радянська стандартизація та зміна суспільних устроїв не залишали простору для спокою та кавування. Тож кава залишилася, а культура розвіялася.

Фото: кав'ярня у селищі Демерджі, липень-серпень 1908 рік. Михайло Дубровський

Навіть у скрутні часи кава не втрачала цінності. В період депортації кримськотатарського народу радянською владою у 1944 році, коли справжніх кавових зерен не було, люди знаходили заміну, таку як ячмінь, нут чи жолуді. Ці напої не могли відтворити смак кави, але завдяки їм вдалося зберегти звичку пригощати, ділитися теплом та гостинністю.

Фото: кримськотатарські жінки та дівчата п'ють каву у селищі Alma Tarhan Бахчисарайського району, 1907 рік. Михайло Дубровський

Сьогодні кавʼярні уособлюють естетику кавування, величезний вибір видів кави, швидкість обслуговування та є частиною міського життя. Але для Криму ідея кавування на вулиці не нова. І для сучасних кримських татар кава залишається єднанням із сімʼєю, гостями та предками — звʼязком між минулим та сучасним.

Фото: «Майстриня кави» була зроблена у 1920 році під час етнографічної експедиції, якою керував засновник Бахчисарайського палацу-музею Усеїн Боданинський.