В окупованому Криму померла активістка, історик, учасниця національного руху кримських татар Айше Сеїтмуратова.

Про це повідомляє «Кримська солідарність».

Жінка померла на 89 році життя вранці 1 червня

«Все своє життя вона відстоювала право кримських татар жити на своїй землі. За незламну боротьбу вона пройшла через заслання, репресії, табори. На жаль, ця боротьба продовжується і зараз. Але Айше Сеїтмуратова залишалася в Криму до останнього дня свого життя — із твердістю та вірою», - сказано в повідомленні.

Про час і місце похорону буде повідомлено пізніше.

Сеїтмуратова народилася у 1937 році в Криму. Її батько загинув на фронті під час Другої світової війни. У 1944 році її матір разом з нею і ще пятьма дітьми радянська влада депортувала в Узбекистан. У 1957 році вона вступила на історичний факультет Самаркандського університет, а у 1963 році вона на «відмінно» закінчила навчання. Працювала в школі і на історичному факультеті університету.

Айше Сеїтмуратова приєдналася до кримськотатарського національного руху в 1964 році, ставши частиною ініціативної групи в Самаркандській області. У жовтні 1966 року її заарештували та доставили до москви, де вона перебувала у слідчому ізоляторі Лефортовської в’язниці. У травні 1967 року над нею відбувся закритий судовий процес за звинуваченням у «розпалюванні міжетнічної ворожнечі» (ст. 74 КК РРФСР), після чого вона отримала умовний строк.

Незважаючи на утиски, Сеїтмуратова продовжувала активну діяльність: збирала та поширювала самвидав, готувала петиції до радянських державних органів, інформувала правозахисників про становище кримських татар. У червні 1971 року, незадовго до захисту дисертації, її знову затримали та засудили за «антирадянську пропаганду» (ст. 190 КК РРФСР та ст. 191 КК УзРСР) до трьох років ув’язнення. Вона відбувала покарання в мордовських таборах, а після звільнення в 1974 році їй заборонили займатися наукою та викладанням.

Проте Сеїтмуратова не припинила боротьбу: вона їздила до Криму, фіксуючи факти дискримінації кримськотатарських родин, які намагалися повернутися на історичну батьківщину. У 1978 році, дізнавшись про загрозу примусового лікування в психіатричній лікарні, вона публічно погрожувала самоспаленням на Красній площі. Це змусило радянську владу дозволити їй виїзд за кордон.

У листопаді 1978 року вона емігрувала до Австрії, а згодом оселилася в США, де працювала на «Голосі Америки», висвітлюючи кримськотатарську проблематику російською, узбецькою та азербайджанською мовами. На початку 1990-х повернулася до Криму, допомагала місцевим мешканцям, організовувала гуманітарну допомогу. У 1997 році видала брошуру «Національний рух кримських татар».

Після анексії Криму росією у 2014 році Сеїтмуратова відкрито засудила окупацію. У грудні того ж року до неї прийшли представники російської прокуратури та міграційної служби зі звинуваченнями у «порушенні законів рф». Попри тиск, вона залишилася в Криму, продовжуючи відстоювати права свого народу.