Незрячий політв'язень, кримчанин Олександр Сізіков, якого мінусинський міський суд красноярського краю звільнив з незаконного ув’язнення через хворобу, вже повернувся додому - до окупованого Криму. Чоловік був засуджений до 17 років років позбавлення волі за фальсифікованими звинуваченнями в організації діяльності терористичної організації та підготовці до насильницького захоплення влади. Про те, чи зняли з нього обвинувачення, як ставилися до бранця в російській тюрмі та як перебування у неволі вплинуло на стан його здоров'я, Олександр Сізіков ексклюзивно розповів QIRIM.News.

“254 дні у неволі”

У в'язниці мінусинська Олександр Сізіков перебував з 8 лютого до 26 травня. Разом з кримським СІЗО та періодом етапування провів у неволі 254 дня, підраховує політв'язень. 7 липня 2020 року його та ще сімох кримських татар затримали під час масових обшуків в окупованому Криму. Їх звинуватили у нібито причетності до ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в росії, але вільно діє в Україні.

Спершу Сізіков перебував під домашнім арештом. 17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд ростова засудив його до 17 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох років у в'язниці. Торік у вересні його вивезли в СІЗО Бахчисарая. А далі етапували до росї.

Олександр Сізіков і адвокатка Сафіє Шабанова. Фото: Кримська солідарність

“Починаючи з ізолятора тимчасового тримання міста Бахчисарай, потім СІЗО-1 і так далі, весь етап і тюрма - 254 дні. А до цього моя справа почалася 7 липня 2020 і до 14 вересня був домашній арешт. А це браслет на нозі, певні обмеження. Вони рахуються як два дні за один день. Мені всього зарахували два роки і 9 місяців відбування покарання”, - зазначає Сізіков.

Чоловік повністю втратив зір після ДТП. Він має інвалідність першої групи. Це стало причиною звільнення з ув'язнення. Однак справу проти нього не закрили і звинувачення не зняли.

“Мене звільнили за станом здоров'я і на мені немає жодних обмежень. Зі своїм діагнозом я не підпадаю під жодне місце позбавлення волі - чи то суворий режим, чи загальний режим, колонія-поселення, тюрма, під жодне, що в них є з їхнього “прейскуранту”, скажімо так. Тому мене повністю звільнили від відбування покарання і жодних обмежень на мені немає. Але я “винний”, просто не можу відбувати покарання”, - пояснює політв'язень.

За його словами, захист подає касаційне оскарження. Зокрема тому, що у справі є й інші фігуранти.

“І тут, можливо, якщо буде справедливість, буде на користь Хайредінова Сейрана і Суф’янова Аліма. Тому що в них “частина 2” і їм дали по 12 років колонії суворого режиму”, - зауважує він.

Сейран Хайредінов, Олександр Сізіков, Алім Суф’янов. Фото: Кримська солідарність

“Я не знав, що в мене дім такий великий”

Дорога Олександра з російської в'язниці до рідного Криму зайняла декілька днів. Його супроводжував начальник загону. Бранець розповідає: у красноярську 22 години чекав на літак. Однак спершу його не пропустили, пояснивши “технічними причинами”. Згодом дозволили летіли до санкт-петербурга, а звідти - до сочі. Потім вже протягом 12 годин діставався півострова.

“Я цю дорогу ніяк не відчував, тому що я вже в ейфорії був, у радості, яку не можна описати. Я вже чую живих людей, я вже чую тварин, птахів, вітер обдуває мене, сонце світить, це надзвичайне відчуття”, - згадує політбранець.

Зустріч в аеропорту міста сочі. Фото: Кримська солідарність

У Криму на нього вже чекали друзі та знайомі, зокрема, мусульмани. Зібралося зо три десятки небайдужих. Тепер, каже, знову звикає до свого помешкання, від якого відвик.

“Я зрозумів, що я вдома, але, знаєте, я не знав, що в мене дім такий великий. Тому що я звик: два квадратних метри, чотири квадратних метри, де я встав - “стіл”, крок зробив: “умивальник”, два-три кроки зробив: “санвузол”. А тут треба кілька кроків зробити, щоб стінку знайти, кілька кроків - щоб двері відчинити. Я все позабував: і навички ходити з тростиною я забув, і навички, як користуватися телефонами”, - зізнається Олександр.

“Мені погрожували, називали “зрадником батьківщини”

Згадуючи перебування у в'язниці мінусинська, Олександр Сізіков розповідає, що був там на загальних умовах утримання. Для людини, яка абсолютно не бачить, було важко.

“У камері все із заліза, десь можна подряпатися, можна стукнутися. Хлопці, знаючи, що я не бачу, мені допомагали”, - зазначає чоловік.

Що стосується адміністрації в'язниці, то вона, за словами, Сізікова, чинить тиск на ув'язнених. Це, зокрема, фізичний тиск, коли можуть застосовувати до в'язнів електрошокер, наносити каліцтва, особливо, якщо у бранця є татуювання. Також працівники в'язниці застосовують так званий “психотропний тиск”, коли дають таблетки чи роблять примусові ін'єкції. І третій вид тиску - морально-психологічний. І під цей вид тиску потрапляв Сізіков.

“Мені погрожували, що мене виведуть в баню, де буде сім голих чоловіків, мене будуть гвалтувати, мене називали “зрадником батьківщини”, всіляко ображали. А коли ти їм відповідаєш і це не приймаєш, вони вимикають відеореєстратор. Коли йде якийсь обхід чи якась комісія, вони для прокуратури, для свого керівництва роблять відеозаписи. Тобто, ти став в опозицію, став дерзити, і тепер буде “дещо інша робота”. Всі ці відеореєстратори вимикаються і йде неприємна бесіда з різними погрозами і так далі”, - згадує політв'язень.

Тюрма в російському місті мінусинськ. Фото пропагандистських змі

Сізіков додає, що, причиною тиску ставали, зокрема, його молитви. Як мусульманин, розповідає, молиться як мінімум п'ять разів на день - стоячи.

“Є ранкова молитва зі сходом сонця. Вона випадала на той час, коли треба спати. Тобто 22.00 - 6.00 - це відбій і всі мають перебувати на спальному місці. А о 4 години ми разом з іншими мусульманами вставали і молилися. Начальник тюрми казав, що треба молитися сидячи”, - згадує бранець.

Коли тиск не спрацював, додає він, його викликали і сказали про так званий “принцип мушкетера”.

“Знаєш принцип мушкетера”? Читай Дюма, вчи і повертайся. Тепер у вас у камері працюватиме “принцип мушкетера”. Тобто, означає, що всі мої співкамерники “попали”: спочатку він одну зробить догану, іншому рапорт складе, третього позбавить якогось привілею, когось у ШІЗО закриє. Тобто, він вже робить таке, щоб співкамерники на мене натиснули, аби я сів на спальне місце і читав сидячи намаз, бо тоді в них будуть проблеми. І так відбувається з усіма ув'язненими, я не виключення”, - каже Олександр.

“Було два варіанти: або епілепсія, або інсульт”

За час перебування у неволі здоров'я Олександра Сізікова, хоч і не критично, але погіршилося. Зміни помітив ще до тюрми, під час перебування під домашнім арештом. Пояснює, як людина з інвалідністю раніше мав індивідуальну програму реабілітації та раз на рік проходив санаторно-курортне лікування. Крім того, двічі на рік лягав у лікарню “прокапатися”.

“Але 2020 перебував вдома, до тюрми, до етапу, три рази мене на швидкій допомозі привозили до лікарні, вже примусово клали, оскільки здоров'я моє погіршувалося. І під час одного з таких переїздів я потрапив до свого лікаря і він сказав, що було два варіанти: або епілепсія, або інсульт. І слава Богу, що я опинився у лікарні, мене виходили. В мене набряк головного мозку по причині запалення трійчастого нерву”, - пояснює бранець.

Зауважує, що таке з ним сталося вдруге. Перший раз набряк був у 2012 році. І чоловік вже знав, як це попередити.

“Але це повторилося, бо в мене не було відвідування лікарень двічі на рік, не було санаторія”, - додає він.

Також Сізіков хворів під час етапування, але ліків йому не надавали. Тепер, каже, вдома у Криму, буде намагатися відновити здоров'я.

“Потрібно або лягти у лікарню або амбулаторно лікуватися, приймати магнезію внутрішньовенно, зуби мені потрібно зробити, чотири зуба мінімум”, - додає політв'язень.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.