28 років тому, 28 травня 1997 року, Україна та росія підписали угоду про статус і умови перебування Чорноморського флоту (ЧФ) рф на території України.

Ця угода була підписана на 20 років та визначала умови базування російського флоту в Криму, зокрема в Севастополі, а також розподіл кораблів і майна між двома країнами (81,7% кораблів відійшло росії, 18,3% — Україні).

У 2010 році, за президентства Віктора Януковича, було підписано так звані «Харківські угоди», які продовжили термін перебування ЧФ РФ у Криму до 2042 року в обмін на знижку на російський газ.

Ратифікація цієї угоди 27 квітня 2010 року у Верховній Раді викликала гострі протести опозиції та сутички перед парламентом, оскільки багато українців вважали її порушенням національних інтересів і Конституції України.

Ці події стали передвісником майбутніх конфліктів, які радикально змінили статус Чорноморського флоту після окупації Криму росією у 2014 році.

Плацдарм агресії

Чорноморський флот рф відіграв ключову роль у забезпеченні та підтримці окупації Криму в лютому–березні 2014 року, ставши одним із головних інструментів реалізації російської агресії проти України.

У лютому 2014 року російські кораблі розпочали блокаду українських військово-морських сил у Криму, зокрема в бухтах Севастополя та Донузлава.

Ракетний крейсер «Москва» та великі десантні кораблі фізично перекривали вихід українських суден у відкрите море, що унеможливлювало їх маневрування чи опір.

Наприклад, у Донузлаві росіяни затопили списаний корабель «Очаков» та інші судна, щоб заблокувати вихід українських кораблів із бухти. Це дозволило ізолювати українські військово-морські сили та запобігти їхній участі в обороні півострова.

Великі десантні кораблі рф, такі як «Азов» і «Ямал», використовувалися для перекидання додаткових підрозділів російських військ, техніки та озброєння з Новоросійська до Криму.

Це дозволило росії швидко наростити військову присутність на півострові, включаючи підрозділи морської піхоти та спецпризначенців, які діяли під виглядом так званих «зелених чоловічків».

Після завершення окупації українського півострова росія в односторонньому порядку денонсувала угоди 1997 року та «Харківські угоди» 2010 року і захопила більшу частину кораблів Військово-Морських Сил України, які перебували в Криму (за даними, до 75% українського флоту було втрачено).

Це послабило морський потенціал України та зміцнило позиції росії в Чорному морі до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

«Непотоплюваний» флот РФ

На початку широкомасштабної війни в лютому–березні 2022 року Чорноморський флот рф активно діяв у Чорному морі, блокуючи українські порти та створюючи загрозу десантних операцій.

Однак легенда про «непотоплюваний флот» пішла в небуття після низки успішних операцій України, зокрема знищення флагмана «Москва» у квітні 2022 року.

Після кількох українських військових операцій, зокрема використання морських дронів, протикорабельних ракет і авіаційних ударів, Чорноморський флот рф зазнав значних втрат.

Розтанув міф і про безпечну гавань Севастопольського порту через постійні атаки українських сил, зокрема удари по командних пунктах і кораблях у Криму.

Станом на 2025 рік Україна знищила або нейтралізувала значну частину флоту — від 40 до 80% його бойового потенціалу, включно з ключовими кораблями, такими як фрегати, тральщики, розвідувальні судна та десантні катери.

У 2023–2025 роках росія була змушена перемістити значну частину своїх кораблів до Новоросійська, що на російському узбережжі Чорного моря, а також до інших пунктів базування.

Новоросійськ став основною базою для великих надводних кораблів і підводних човнів, оскільки він розташований поза зоною досяжності більшості українських ударних систем.

Проте навіть у Новоросійську основна активність російського флоту обмежена, а його кораблі уникають наближення до зони досяжності українських засобів ураження.

Загроза для України

Проте недооцінювати ризики від все ще існуючого російського флоту не варто. На це звертає увагу військово-морський експерт Defence Express Володимир Заблоцький.

У коментарі QIRIM.News він зазначив, що ЧФ РФ зберігає ракетний потенціал:

«Там зараз шість, а за іншими даними — вісім носіїв крилатих ракет типу “Калібр”. Три підводні човни мають по чотири, а решта надводних кораблів — по вісім пускових установок.

Це загроза нашим містам. Вони можуть прострілювати всю територію України. У них є інші засоби атакувати нас — тими ж “Шахедами”, наприклад», — застерігає він.

Хоча Україна вже навчилася збивати «Калібри», російські кораблі все ж таки виходять у море для масованих ударів.

«Щоправда, виходять недалеко від російських берегів, тому що немає потреби наближатися до наших у північно-західній акваторії Чорного моря», — пояснив експерт.

Росіяни вже перед виходом у море застосовують тральники, оскільки Україна має потенціал встановлювати міни в морі.

Так було у 2023 році, пригадує Володимир Заблоцький, коли рф втратила чотири кораблі на мінах. Це, за його словами, було повною несподіванкою для окупантів:

«Тепер кожного разу, коли в море виходить більш-менш цінний корабель, вони застосовують протимінні тральники, залучають вертольоти, аби побачити, чи немає там українських безекіпажних катерів або літаків (БПЛА)».

Українська війна майбутнього

Найбільшою загрозою для Чорноморського флоту рф є українські морські дрони та протикорабельні ракети, які продемонстрували високу ефективність у знищенні російських кораблів.

Морські дрони, такі як Magura V5, стали справжньою «зброєю асиметричної війни», дозволяючи Україні атакувати російські судна навіть у глибокому тилу.

Військово-морський експерт Defence Express нагадав, що Україна першою у світі провела дистанційну атаку у форматі війн майбутнього, про які ще наприкінці 90-х років писали провідні західні аналітики та військові експерти.

«У ніч з 30 жовтня на 1 листопада 2022 року наші надводні, підводні та повітряні дрони атакували Севастополь. Вони прорвали Севастопольську бухту, завдали шкоди російському флоту.

Це було повною несподіванкою та викликало певну хвилю зацікавленості з боку експертів у всьому світі», — зауважив Заблоцький.

Не можна сказати, що до цього ніде у світі не використовувалися надводні дрони, розповів експерт:

«Наприклад, як допоміжні одиниці їх використовував Ізраїль задля контролю своїх нафтових родовищ у Середземному морі. Турки також експериментували з такими катерами. Але комплексного бойового досвіду не мала жодна країна світу», — додав він.

Крім того, ракети типу «Нептун» і західні системи, такі як Harpoon, також суттєво посилили здатність України завдавати ударів по кораблях і береговій інфраструктурі.

Чорноморський флот рф, який колись був потужною силою в регіоні, у 2025 році перебуває в істотно ослабленому стані.

Українські атаки змусили росію перемістити більшу частину флоту з окупованого Криму, а втрата значної кількості кораблів і обмеження оперативного простору суттєво знизили його бойові спроможності.

Сьогодні Україна забезпечила відновлення судноплавства в Чорному морі — це важливе економічне й стратегічне досягнення.

Завдяки військовій винахідливості, креативному підходу, застосуванню безекіпажних підводних і надводних морських дронів, а також високоточним ударам українських ракет, Україна продовжує змінювати баланс сил у Чорноморському регіоні, послаблюючи російську військову загрозу.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.