Олександра Єфименко

«Навіть коли він не з нами, відчуваємо його присутність». Історія зниклого безвісті в перший день повномасштабної війни Енвера Веліляєва

mainnews-id

Історія Енвера Веліляєва — кримського татарина, добровольця та учасника бойових дій — знову зʼявилася у публічному просторі після допису його дружини Ельзари Веліляєвої у Facebook. У ньому вона нагадує про обставини, за яких її чоловік зник у перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну, і про роки, які цьому передували.

24 лютого 2022 року Енвер Веліляєв перебував на півдні України, у Херсонській області, ймовірно поблизу Генічеська. Там він був разом з побратимами, з якими планував повернутися до Києва, щоб приєднатися до свого підрозділу та вирушити на фронт. За словами Ельзари Веліляєвої, вранці того дня він виїхав у напрямку Мелітополя.

«Це було так: 24 лютого 2022 року він був у Херсонській області, приблизно місто Генічеськ. Вранці о п’ятій, зі слів хлопців, він поїхав у Мелітополь на якусь зустріч. Я не знаю, з ким і про що — не можу сказати», — розповідає вона.

Того ж ранку родина була на зв’язку. Дружина разом з дітьми перебувала у Києві. Після перших обстрілів вони почали телефонувати Енверу.

«Ми йому подзвонили, коли вже почалися обстріли. Він сказав: я зараз швидко дороблю свої справи і виїжджаю до Києва з хлопцями», — згадує Ельзара. Однак протягом дня ситуація змінювалася. Близько першої години дня він повідомив, що ще не виїхав і не може цього зробити.

«Я подзвонила йому, щоб спитати, чи виїхав він. Він сказав, що ще ні, бо поки не може виїхати. Я спитала, де він і з ким, він відповів: я їду в машині, але не можу говорити, я не один», — каже вона.

Енвер і Ельзара ВеліляєвиЕнвер і Ельзара Веліляєви

Це була одна з останніх розмов. Пізніше він ще встиг порадити родині виїжджати за кордон.

«Він сказав: забирай дітей і виїжджайте до Польщі. Я відповіла, що без нього нікуди не поїду. Він сказав, що рішення за мною», — розповідає дружина.

Останній зв’язок з ним відбувся близько 16:40. Після цього телефонні дзвінки та повідомлення залишалися без відповіді.

«Я йому дзвонила — зв’язку не було. Донька дзвонила — теж не було. Повідомлення вже не доходили. І відтоді по сьогоднішній день я нічого не знаю про свого чоловіка».

Побратими, з якими Енвер Веліляєв перебував того дня, підтверджують: він мав повернутися до них після поїздки в Мелітополь. Вони чекали його в районі Арабатської стрілки, звідки планували вирушити до Києва.

«Вони сказали, що він зранку виїхав у Мелітополь з якоюсь людиною. Вони його чекали, він мав повернутися до них, і вони разом мали виїхати. Але зв’язку з ним не було, вони телефонували — ніхто не міг додзвонитися», — розповідає Ельзара.

З огляду на швидкий розвиток подій і наближення російських військ до адмінмежі з окупованим Кримом, група вирішила не чекати далі і виїхала без нього.

Енвер ВеліляєвЕнвер Веліляєв

«Вони сказали, що вже не могли чекати, бо ситуація дуже швидко змінювалася. Вони були фактично біля кордону з Кримом, і їм потрібно було виїжджати».

З того моменту місце перебування Енвера Веліляєва залишається невідомим. У жовтні 2022 року родина подала заяву до поліції. Також звернення були направлені до Служби безпеки України, Головного управління розвідки, Офісу омбудсмена та Міжнародного комітету Червоного Хреста.

«Ми подавали заяви у всі можливі державні органи. У поліції прийняли заяву, я описала всі обставини зникнення. Донька здала ДНК. Він офіційно вважається безвісти зниклим, є відповідний витяг з МВС», — зазначає Ельзара.

Родина ВеліляєвихРодина Веліляєвих

У 2023 році родина отримала відповідь від офісу Верховного комісара ООН з прав людини. Там повідомили, що дані про Енвера передавали російській стороні для перевірки, однак підтвердження його перебування в полоні не отримали. Водночас жоден з українських органів, за словами родини, не надав інформації про його місцезнаходження. За словами Ельзари , також не вдалося отримати підтвердження і через волонтерські ініціативи, які працюють з колишніми полоненими.

«Я вже три роки в таких групах, де шукають зниклих. Там спілкуються з людьми, які повернулися з полону. Але ніхто не бачив і не чув про нього», — говорить Ельзара. І додає, що є лише чутки.

На момент зникнення Енвер Веліляєв формально не перебував на службі, однак мав досвід участі в бойових діях з 2014 року як доброволець. У поліції, за словами дружини, пояснили, що для української сторони він фігурує як цивільна особа, тоді як російська може розглядати його як військового через участь в АТО. Зникнення Енвера Веліляєва відбулося у перші години повномасштабного вторгнення, на території, яка вже в той час швидко переходила під контроль російських військ. Відтоді жодної підтвердженої інформації про його долю немає. Родина продовжує пошуки та очікує на будь-які відомості.

До повномасштабного вторгнення Енвер Веліляєв залишався активним у ветеранському та громадському середовищі. Після участі у бойових діях він продовжив роботу з добровольцями та ветеранами, зокрема долучився до громадянського формування «Аскер», а також до ініціатив, пов’язаних з підтримкою військових.

«Зараз займаюся громадською діяльністю, у нас є громадянське формування “Аскер”. Також я учасник ветеранського руху для добровольців. Допомагаємо з реабілітацією», — розповідав він про свою діяльність.

Його досвід участі в АТО охоплює бойові дії на території Луганської області. За даними родини, він брав участь у звільненні низки населених пунктів, серед яких — Щастя, Стукалова Балка, Металіст, Червоний Лиман, Червоний Луч, а також у боях за Луганський аеропорт, Георгіївку, Лутугине, Хрящувате та Вергунський роз’їзд. За службу та участь у бойових діях Енвер Веліляєв з позивним «Татарин» був відзначений низкою нагород. Серед них — орден «Мужності», відзнаки «Доброволець АТО» та «За оборону рідної держави», а також нагорода «За служіння ісламу та Україні». Також він отримав нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій» та індивідуальну відзнаку «Бійцю батальйону “Айдар”» — за гідність, патріотизм і участь в обороні держави. В день початку повномасштабного вторгнення він знову намагався повернутися до свого підрозділу, однак зник дорогою з півдня України. Його подальша доля залишається невідомою.

Енвер Веліляєв під час АТО. Макс ЛевінЕнвер Веліляєв під час АТО. Макс Левін

Попри роки невизначеності та відсутність зв’язку, родина Енвера Веліляєва продовжує його чекати. В родині Веліляєвих двоє дітей, син і донька. Діти підтримують Ельзару у складні моменти, часто повторюючи: «Ми його талантом та силою духу надихаємося і ніколи не забудемо». У родині вже з’явився онук, якого Енвер не бачив, і думка про можливість обійняти його, потримати на руках і розповісти про себе викликає у всіх членів родини щемливу надію:

«Ми уявляємо, як він приходить додому з усмішкою і ми всі обнімаємося. Мені це часто сниться». Ельзара з дітьми щодня візуалізують його повернення, готуються до зустрічі з ним, розмірковують, як поступово розповідатимуть про пережите, щоб не перевантажити інформацією. «Навіть коли він не з нами, ми відчуваємо його присутність у наших думках і серцях. Ми чекаємо, ми віримо, ми молимося – і одного дня знову будемо разом», — каже Ельзара.

Фото: надані Ельзарою Веліляєвою для редакції QIRIM.Media.

share-arrowiconiconiconicon

Читайте новини в телеграмi

Актуальнi новини Украiни та свiту

telegram

Підписатись

Головнi новини

Бiльше новин