Сьогодні, 14 травня, свій 29-й день народження зустрічає кримський татарин, політв’язень Азіз Ахтемов — вчетверте не вдома, а в неволі.

Його дружина Аділе Ахтемова розповіла QIRIM.News про ті поневіряння, яких зазнала їхня родина після арешту чоловіка.

Життя подружжя змінилося 4 вересня 2021 року — тоді Азіза затримали. А вже 6 вересня йому обрали запобіжний захід — тримання під вартою за сфабрикованими звинуваченнями у «диверсії» (ч. 1 ст. 281 КК РФ). Ахтемова утримували в СІЗО Сімферополя, а згодом засудили.

21 вересня 2022 року підконтрольний росії «Верховний суд Криму» визнав Азіза Ахтемова винним і засудив до 13 років позбавлення волі: перші три роки — у вʼязниці, решту — в колонії суворого режиму.

Разом з ним були засуджені його двоюрідний брат Асан Ахтемов (на 15 років) та перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял (17 років). Джелял був звільнений з російського полону торік у червні в межах обміну.

«Наша сім’я була змушена стати на цей нелегкий шлях у боротьбі за свободу і справедливість та звикати до нових реалій», — розповіла Аділе Ахтемова.

У жовтні 2023 року, після двох років у СІЗО, Азіз був етапований до тюрми №2 в місті єнісейську красноярського краю рф — за понад 5 тисяч кілометрів від окупованого Криму. Там він провів рік, а далі розпочалося тривале етапування: красноярськ, новосибірськ, барнаул.

«У барнаулі мого чоловіка розмістили у спецблок, відомий суворим режимом — фактично це тюрма в тюрмі, з повною ізоляцією», — зазначила Ахтемова.

Зрештою, 5 листопада 2024 року Азіза перевезли до колонії №10 у рубцовську, де він перебуває й досі.

«Ми писали багато заяв з проханням перевести мого чоловіка до колонії у найближчі до Криму регіони. Та, на превеликий жаль, ця відстань ускладнює нам шлях до Азіза», — додає дружина.

Попри численні звернення, реакції немає. Зв’язок з родиною — лише телефонні дзвінки раз на один-два тижні.

«Хвала Всевишньому, що є хоча б така можливість — почути голос чоловіка, запитати, як справи і як здоров’я», — каже Аділе.

За її словами, Азіз тримається, читає книжки, намагається не занепасти духом.

«Ми дуже за ним сумуємо. За ці чотири роки було нелегко, але ми не опускаємо рук і продовжуємо боротися», — наголошує дружина.

Аділе Ахтемова, яка сама виховує доньку Асіє, дякує усім, хто підтримує її родину:

«За ці чотири роки ми пройшли безліч випробувань. Було важко, але ми не зламалися і продовжуємо боротьбу з вірою та надією на найкраще».

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.