У російських слідчих ізоляторах, всупереч навіть законам рф, не пропускають листи, написані не російською мовою.

Про це повідомляє татарська редакція «Радіо Свобода» — «Idel.Реалії».

Заборона листування рідною мовою

Олександр Мішук, координатор проєкту Letters of Freedom, який об'єднує людей, що пишуть листи політв'язням, у розмові з «Idel.Реалії» розповів, що питання можливості листування з ув'язненими їхньою рідною мовою виникло одразу після запуску проєкту навесні 2022 року.

За його словами, спочатку це стосувалося українських політв'язнів у російських тюрмах, яким неможливо було написати рідною мовою.

Ігор Левченко, уродженець Донецька, який вийшов на свободу з російської колонії у грудні 2024 року, підтвердив, що йому не передавали листи, написані іноземною мовою.

«Я точно знаю, що мені писали іншими мовами, зокрема, українською. Але ці листи не пропускали», — сказав Левченко.

Він згадав випадок, коли співробітниця СІЗО, яка видавала листи через спеціальне віконце, прямо сказала йому:

«Там для вас ще якісь листи лежать, але я не можу їх віддати, бо вони написані не російською».

При цьому, за словами Левченка, правила внутрішнього розпорядку (ПВР) і норми кримінально-виконавчого кодексу рф не забороняють листування іноземними мовами.

Масштаб проблеми

Олександр Мішук підтвердив, що в російських СІЗО не пропускають листи українською мовою.

«Якщо в листі є окремі фрази українською, цензура зазвичай їх пропускає. Але якщо весь лист написаний не російською, його можуть не передати», — зазначив він.

За його словами, така ж ситуація спостерігається і з листуванням іншими мовами.

На початку лютого видання «Аспекти-Башкортостан» повідомило, що в деяких СІЗО Оренбурзької області адміністрація забороняє ув'язненим — фігурантам так званої «Баймацької справи» — листуватися з родичами башкирською мовою.

«Фігуранти «Баймацької справи» — це переважно башкири, жителі сільських регіонів, які звикли спілкуватися рідною мовою», — розповів журналіст Руслан Валієв.

Він наголосив, що заборона листування башкирською порушує Конституцію рф та інші закони, які регулюють діяльність СІЗО.

Приклади мовних заборон у СІЗО

Фонд допомоги ув'язненим «Русь сидящая» навів кілька випадків заборони листування іноземними мовами:

У СІЗО-1 Владивостока цензура не пропустила лист, написаний англійською, американському військовослужбовцю Гордону Блеку. Після поданої скарги лист, зрештою, передали.

В СІЗО-5 Свердловської області громадянка Узбекистану отримала попередження, що може писати матері лише російською.

Що говорить закон?

Згідно з російським законодавством, право вести листування рідною мовою захищене: У статті 12 Кримінально-виконавчого кодексу рф зазначено, що громадяни рф можуть листуватися російською або державною мовою свого регіону, а іноземці та особи без громадянства мають право використовувати свою рідну мову.

У статті 91 того ж кодексу йдеться про те, що якщо лист написаний іноземною мовою, то на його перевірку дається до 7 робочих днів.

Як працює цензура?

На практиці співробітники ФСІН не дотримуються цих норм.

«Цензор відкриває лист і бачить, що він не російською. У кращому випадку він просто замаже частину тексту.

У гіршому — взагалі не передасть листа. Ніхто не буде шукати перекладача, бо ніхто не дізнається, що листа не пропустили», — пояснюють правозахисники.

Багато ув'язнених навіть не намагаються відстоювати своє право:

«Кажуть: "Гаразд, напишемо російською". А якщо подати скаргу до прокуратури, то вона просто відповість, що зміст листа не відповідав нормам.

Чітких критеріїв, що можна писати, а що ні, просто немає».

Заборона листування рідною мовою в російських СІЗО — це ще один інструмент придушення національної ідентичності та порушення прав людини.

Хоча законодавство росії формально дозволяє вести переписку рідною мовою, цензори часто відмовляють у цьому праві, користуючись відсутністю контролю та чітких механізмів оскарження.