11 років тому, у березні 2014, під час окупації Криму 10-а Сакська бригада морської авіації Військово-морських сил ЗСУ провела успішну операцію з передислокації української морської авіації з оточеного аеродрому “Саки”. Українські військові, попри тиск російських окупантів, змогли переправити 5 вертольотів і три літаки до Миколаєва. Про підготовку до операції, її втілення та значення в історії QIRIM.News поспілкувалося з учасником тих подій підполковником Романом Кремінським, заступником командира з психологічної підтримки персоналу 10-ї бригади морської авіації імені Героя України полковника Ігоря Бедзая.

На аеродром “Саки” у Новофедорівці, де до окупації Криму базувалася 10-та Сакська бригада морської авіації, російські військові без розпізнавальних знаків почали прибувати 27 лютого 2014 року. Підполковник Роман Кремінський, який тоді був офіцером одного з відділень управління бригади, у розмові з QIRIM.News розповідає, що росіяни блокували КПП адміністративної території частини, КПП аеродрому та вимагали у командира бригади здати під їхню охорону зброю та техніку, що була на озброєнні бригади. Українські військовослужбовці на їхні вимоги не реагували.

Роман Кремінський. Фото надане Романом Кремінським

Бедзай прийняв рішення рятувати справну техніку

“Доходила інформація про те, як події розвиваються на аеродромі “Бельбек”. Тоді командиром бригади був полковник Бедзай Ігор Володимирович. Він прийняв рішення, що потрібно врятувати всю справну техніку, яка є на озброєнні та може піднятися у небо і полетіти”, — зазначає Роман Кремінський.

Каже, про цю операцію практично ніхто не знав. Навіть серед керівного складу бригади інформація була лише у кількох осіб.

“Це знав безпосередньо Бедзай Ігор Володимирович, потім заступник командира з озброєння та перший заступник командира бригади, він же начальник штабу. І перед самим вильотом, перед здійсненням самої операції з перельоту, було погоджено цю операцію з Головним командним центром Збройних сил України та заступником командувача Військово-морських сил з авіації”, — додає він.

Ігор Бедзай. Фото надане Романом Кремінським

Парковий день

Підполковник розповідає, що було заплановано зробити 3 березня 2014 року парковим днем. Тобто, днем, коли проводяться регламентні роботи на літаках і вертольотах, із запуском двигунів та перевіркою, як працює вся електроніка, двигуни. Тобто, чи готові літальні апарати до перельоту та виконання завдань.

“І, за наказом командира, було здійснено одночасно гонку всіх двигунів всіх літальних апаратів. Спочатку “зелені чоловічки”, тобто, російські війська, які були у гарнізоні на той момент, по часу могли зреагувати десь хвилин за 25. Тобто, прибути для подальшого блокування виконання якихось наших дій чи якоїсь операції.

Командиром було прийняте рішення злітати вертольотам прямо з місця стоянки, без вирулювання на основну смугу. І від запуску двигунів до зльоту все зайняло приблизно 18 хвилин. А літаки виходили на злітну смугу, і один за одним робили зліт”, — згадує підполковник.

Фото надане Романом Кремінським

За даними Романа Кремінського, маючи інформацію про кількість та місце перебування «зелених чоловічків», о 10:30 командир дав команду про початок випробування двигунів. Під час випробування визначені політні екіпажі вертольотів та літаків отримали команду на одночасний зліт. З метою прискореного виконання злету літальних апаратів, було прийняте рішення, що вертольоти виконують зліт безпосередньо зі своїх стоянок з 15-секундним інтервалом. Водночас літаки Ан-26 виконують руління на злітно-посадкову смугу з курсом зльоту проти вітру. А літак Бе-12 виконує руління на злітно-посадкову смугу. І одразу після зльоту Ан-26 злітає з невеликим ходовим вітром.

Після зльоту усі літальні апарати у режимі радіомовчання на мінімальній висоті вийшли у море та виконали політ з посадкою на аеродром Кульбакіне у Миколаєві.

“Росіяни виїхали в торець злітної смуги, але було вже пізно”

Російські військові, почувши запуски двигунів, одразу скерували свій особовий склад до аеродрому. Але їм потрібно було до 20 хвилин, щоб прибути до аеродрому та спробувати блокували злітно-посадкову смугу. Чотири вертольоти (один Ка-27 та три Мі-14) здійснили зліт протягом однієї хвилини, а літаки — протягом трьох хвилин.

Зліт українських вертольотів. Скриншот відео, наданого Романом Кремінським

“Єдине, що російські війська на той момент встигли зреагувати — коли останній літак злітав, вони виїхали в торець злітної смуги. Але було вже пізно, бо літак вже піднявся в повітря і полетів”, - розповідає підполковник.

За його інформацією, поки росіяни доповідали своєму керівництву про те, що сталося, літальні апарати були вже на траверзі Євпаторії. Напруження було дуже високим. У командира була інформація, що на аеродромі «Гвардійське» російські військові дали команду літакам здійснити вильоти на перехоплення української авіації.

Крім того, було незрозуміло, як відреагують засоби ППО, які були на чергуванні в Євпаторії та ППО ракетного крейсера «Москва» рф, який стояв на траверзі озера Донузлав.

Зліт українських літаків. Скриншот відео, наданого Романом Кремінським

На щастя, вони навіть не побачили літальних апаратів на такій висоті над морем. Висота польоту вертольотів на шляху до Миколаєва була від 5 до 25 метрів, а літаків — від 50 до 100 метрів.

Роман Кремінський розповідає: основана частина українських літаків і вертольотів була передислокована на материк 3 березня. Та той момент залишався один вертоліт, який тільки повернувся з капітального ремонту.

“Але на той час він не був готовий до злету та перельоту на позабазовий аеродром. Тому на ньому завершили різні регламентні роботи. І вже 6 березня він також здійснив переліт”, - зазначає Роман Кремінський.

Водночас з 3 по 6 березня особовий склад бригади і місцеве населення розповсюдили інформацію про те, що, вже всі літальні апарати перелетіли.

“Тобто, запевнили на той момент російських військових, що у нас вже немає чого тут охороняти і зберігати. І, в принципі, це спрацювало. І тоді 6 березня був здійснений переліт останнього справного вертольота”, — розповідає підполковник.

22 березня 2014 року адміністративна територія 10-ї бригади в АР Крим вже була під контролем російських військовослужбовців.

Фото надане Романом Кремінським

На запитання, як вдалося реалізувати таку операцію, перебуваючи практично в оточенні окупантів, Роман Кремінський каже, що на літальних апаратах постійно виконувалися регламентні роботи. Спочатку росіяни реагували, а згодом перестали.

“Тобто, постійно запускалися двигуни. Російські військовослужбовці реагували: вони приїжджали, блокували, “Що ви тут робите?” — “Проводяться регламентні роботи. Ми не можемо не проводити їх, бо якщо ми не будемо їх проводити, то літальний апарат вийде з ладу”. Постійно проводились якісь гонки двигунів, якісь регламентні роботи. Словом, було гучно. Вони спочатку реагували, приїздили. А потім: “Та вони тут працюють, більше не будемо реагувати”, — згадує підполковник.

Додає: екіпажі отримали команду і завдання, що потрібно робити і як і куди летіти, безпосередньо перед зльотом.

“Коли двигуни вже були запущені й готові до зльоту, командир дає команду: “полетіли”, — пояснює підполковник.

“Ніхто такого, в принципі, не робив”

Тоді, у березні 2014 року, українським військовим вдалося передислокувати до Миколаєва 5 вертольотів і три літаки.

За словами учасника тієї операції підполковника Романа Кремінського, вона продемонструвала незламність українських військовослужбовців.

“Ніхто такого, в принципі, не робив і не виконував. Продемонстрували іншим частинам, що можна все. І реально, я Вам скажу, на той момент і військовослужбовці, які не знали про цю операцію у нас у бригаді, а потім дізналися, що здійснили переліт, і нормально сіли у Миколаєві, то було піднесення морального духу. Такі вольові якості у військовослужбовців проявлялися на той момент: “Дивіться, це ми. І ми можемо це робити, ми будемо це робити”, — наголосив Роман Кремінський.

Екскомандир 10-ї бригади морської авіації Військово-морських сил ЗСУ Ігор Бедзай, який організував операцію з передислокації авіаційної техніки з окупованого півострова на материк, загинув під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, 7 травня 2022 року у повітряному бою з російськими військами.

11 травня 2022 року президент Володимир Зеленський нагородив Ігоря Бедзая званням Героя України посмертно з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

22 червня 2022 року президент присвоїв 10-й морській авіаційній бригаді Військово-морських Сил Збройних сил України ім'я Героя України полковника Ігоря Бедзая.