7 лютого 2023 року в російській колонії в Оренбурзькій області помер 61-річний кримський політв’язень Костянтин Ширінг. За три дні, 10 лютого, у новочеркаському СІЗО помер бранець кремля 60-річний Джеміль Гафаров. Причина – ненадання їм необхідної медичної допомоги. Через два роки, 10 лютого 2025 року, стало відомо про смерть ще одного політв'язня, кримського татарина Рустема Віраті. Скільки кримських політв'язнів нині потребують негайного лікування і що робити сім'ям бранців, аби врятувати своїх рідних – у матеріалі QIRIM.News.

«Ширінг потребував операції на серці»

Костянтина Ширінга окупаційні силовики затримали у Криму 15 квітня 2020 року. Чоловіка звинуватили у «здійсненні шпигунської діяльності за завданням української спецслужби». 15 жовтня 2021 року окупаційний Верховний суд Криму засудив Ширінга до 12 років за ґратами. 1 червня 2022 року стало відомо, що Костянтина Ширінга перевезли до колонії в Оренбурзькій області росії, його «етап» тривав понад 2 місяці.

Чоловік мав серцево-судинні захворювання і потребував операції на серці. За даними правозахисників, російській пенітенціарній службі про це було відомо. Однак операцію так і не провели. Бранець кілька разів звертався із заявою про медичну допомогу до адміністрації СІЗО, проте його лише переводили з камери до камери.

За даними Кримської правозахисної групи, Ширінг писав, що складні умови позначилися на стані його здоров’я, «до якого всім байдуже». Чоловік повідомляв, що у нього відібрали «абсолютно всі ліки й тонометр».

«Замість повноцінного лікування Гафарову «давали валідол»

Кримського татарина Джеміля Гафарова російські силовики затримали в окупованому Криму 27 березня 2019 року після обшуків в його будинку. Загалом тоді заарештували 27 кримських татар. Окупанти закидали Гафарову нібито причетність до ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в росії, але вільно діє в Україні. 61-річного Джеміля Гафарова засудили до 13 років ув’язнення. Він помер у новочеркаському СІЗО 10 лютого 2023 року. Як повідомляла «Кримська солідарність», згідно з висновком судмедекспертизи, до смерті від серцево-судинної недостатності призвела атеросклеротична хвороба серця.

Також експерти встановили, що кримський татарин мав гіпертрофію, дистрофію печінки, нирок та підшлункової. Як повідомляли правозахисники «ZMINA», Гафаров скаржився на проблеми зі здоров’ям лікарям та керівництву СІЗО ще 2021 року. Втім, замість повноцінного лікування, «йому давали валідол». Про погане самопочуття політв'язень повідомляв за місяць до смерті, ще в середині січня 2023 року.

У листопаді 2024 року Верховний Суд росії задовольнив касаційну скаргу сторони захисту померлого політв'язня Джеміля Гафарова. Вирок кримському татарину скасували посмертно.

«Віраті зазнавав численних тортур»

Через два роки після смерті політв'язнів Костянтина Ширінга і Джеміля Гафарова, також у лютому, вже 2025 року стало відомо про смерть ще одного бранця кремля, кримського татарина Рустема Віраті. У 12 березня у Меджлісі повідомили, що він загинув у російській тюрмі міста Димитровград Ульяновської області.

Рустем Віраті, мешканець Геніческого району Херсонської області, після численних обшуків в його будинку, був затриманий російськими окупантами навесні 2023 року. Його звинуватили у сприянні економічній блокаді Криму, яка почалась в 2015 році, а також в участі у «кримськотатарському батальйоні ім. Номана Челебіджіхана».

Як вдалося встановити, зазначали у Меджлісі, після арешту Рустем Віраті зазнавав численних тортур та був сильно побитий. Всі судові засідання проходили в закритому режимі. Після вироку – 8 років колонії суворого режиму – був спочатку вивезений до Уфи, а потім до виправної колонії міста Димитровград Ульяновської області, звідки і прийшла звістка про його смерть. У Рустема Віраті залишилась дружина та троє дорослих дітей.

«Пів сотні кримських політв'язнів критично потребує медичної допомоги»

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко у розмові з QIRIM.News зазначає, що загалом, за інформацією організації, 98 політв'язнів, які перебувають в місцях несвободи, мають проблеми зі здоров'ям.

«Якщо говорити про тих, хто критично потребує медичної допомоги, це приблизно половина з них. Тобто, їм необхідна термінова медична допомога, яку вони певний час не отримують. Це, зокрема, Тофік Абдулгазієв, Ленур Халілов, Олександр Сізіков, Ірина Данилович, Халіл Мамбетов, Сервет Газієв, Галина Довгопола, Азамат Еюпов, Олег Приходько, Амет Сулейманов. Вони мають серйозні проблеми зі здоров'ям і є ризик того, що ув'язнення може їм зашкодити. Тобто, може бути або інвалідизація, або навіть смерть», – розповіла Вікторія Нестеренко.

За словами правозахисниці, згідно з міжнародним правом, ненадання медичної допомоги розцінюється як катування. Але, каже Нестеренко, довести це важко. Бо якщо катування застосовується до людини з конкретною метою, то ненадання медичної допомоги – це частіше системна проблема.

«Через те, що загалом пенітенціарна система в росії в жахливому стані. І, відповідно, медична система теж. Тобто, не обов'язково, що не надають медичної допомоги з якоюсь конкретною метою. Дуже часто це відбувається без мети, лише тому, що немає такої можливості. Загалом пенітенціарна система не може забезпечити необхідного медичного обслуговування», – розповідає вона.

За останній рік ситуація з медичним обслуговуванням у місцях несвободи не змінилася на краще, – констатує Вікторія Нестеренко. Навпаки, на її думку, ситуація погіршується. Приміром, дружина важкохворого політв'язня Амета Сулейманова розповідала, що бранцю не доходять посилки з необхідними ліками.

«Ті люди, які потребували медичної допомоги півтора-два роки тому, вони її, може, й отримали, але в дуже обмеженому обсязі. Дехто взагалі не отримав. Відомі два випадки – Олександр Сізіков і Ленур Халілов, в яких погіршився стан здоров'я», – каже правозахисниця.

Олександр Сізіков – незрячий політв'язень, який має інвалідність I групи. Ленур Халілов має онкологічне захворювання. Обох бранців торік спершу звільнили з-під варти. Однак згодом знов ув’язнили. Правозахисниця Вікторія Нестеренко наголошує: надавати лікування, зокрема, хворому політв’язню з онкологічним діагнозом в умовах в'язниці неможливо.

«Працівники колоній і СІЗО можуть навіть з ненавистю ставитися до політв'язнів»

За її словами, ситуація з наданням медичної допомоги політв’язням у російських тюрмах та СІЗО окупованого Криму різна. Каже, що в одних пенітенціарних закладах умови стерпні, в інших – абсолютно жахливі. Також важливе особисте ставлення працівників пенітенціарних установ.

«Бо, по суті, кожна людина, яка хворіє, звертається до працівників пенітенціарної установи, щоб вони забезпечили (консультацію – ред.) або лікаря або фельдшера колонії. Тут грає роль особисте ставлення до політв'язнів. Як відомо, до політв'язнів взагалі не дуже добре ставляться в колоніях. Працівники колоній і СІЗО особисто можуть навіть з ненавистю ставитися до політичних в'язнів», – розповідає менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.

Якщо говорити про наявність персоналу, який міг би надавати медичні послуги, і наявність ліків, то найгірша ситуація в кримських СІЗО, констатує вона.

«Російська влада періодично дає якусь інформацію в ЗМІ про те, що покращує інфраструктуру в окупованому Криму, що вони будуть будувати нові СІЗО. Але навіть забезпечити нормальний об'єм ліків у СІЗО для того, аби людям можна було б надавати хоча б елементарну медичну допомогу, навіть цього не можуть зробити», – зазначає Вікторія Нестеренко.

«Коли в цей процес контролю вступає адвокат, можна добитися меддопомоги»

Родичам політв'язнів, які потребують медичної допомоги у місцях несвободи, правозахисниця радить мати адвоката, який би офіційно звертався до керівництва пенітенціарного закладу – для надання медичної допомоги політв'язням.

«Зазвичай коли в цей процес контролю вступає адвокат, то можна добитися медичної допомоги», – каже правозахисниця.

Також вона радить звертатися до юрист-консультів, які в росії мають статус громадського захисника.

«Це, по суті, волонтери, які можуть захищати, заходити в колонії, СІЗО. Тобто, родичам необхідно мати таку підтримку у вигляді адвоката чи громадського захисника», – радить Вікторія Нестеренко.

А також, за її словами, варто писати звернення до омбудсмена росії. Каже, попри те, що це, найімовірніше, не дасть результатів, там бачитимуть, що є звернення і людям на цього бранця не байдуже.