1917 рік став переломним у світовій історії: Лютнева революція в росії поклала край царській владі, що відкрило нові можливості для національних рухів. Кримські татари, які століттями зазнавали утисків після анексії Кримського ханства росією у 1783 році, побачили шанс для відновлення своїх прав.

Основними причинами скликання Курултаю були:

національно-культурне відродження. У 19 столітті в Криму розпочалося пробудження національної свідомості серед татар, зокрема, завдяки просвітницьким ідеям Ісмаїла Гаспринського;

криза в росії. Падіння монархії створило вакуум влади, яким намагалися скористатися різні національні меншини;

соціально-економічна нерівність. Кримські татари, хоч і були корінним народом, зазнавали дискримінації в земельному питанні, доступі до освіти та в сферах державного управління.

«Курултай — це фактично Національні збори, національна асамблея. Проводиться, коли певна національна спільнота не має своїх повноцінних державних органів. Значення Курултаю, який зібрався в грудні 1917 року, важко переоцінити. Це той місток, який зв’язує суб’єктність кримськотатарського народу із державністю Кримського ханства. Якби не Курултай 1917 року, сьогодні було б значно складніше говорити про право народу на власний суверенітет», - підкреслив в коментарі QIRIM.News Мартін-Олександр Кислий.

Курултай відбувся у грудні 1917 року в Бахчисараї. Його очолили видатні представники кримськотатарського народу, серед яких:

Номан Челебіджихан – юрист, поет і перший голова уряду Кримської Народної Республіки.

Амет Озенбашли – політик і журналіст.

Джафер Сейдамет – дипломат і один з головних ідеологів кримськотатарського національного руху.

На Курултаї було проголошено створення Кримської Народної Республіки – незалежної держави кримських татар. Ухвалили конституцію, яка базувалася на демократичних принципах, проголосили рівність громадян, незалежно від національності чи віросповідання.

Однак відстояти свої права кримські татари не змогли, адже не мали достатніх збройних сил для захисту своєї державності. Організувати регулярну армію не вдалося через брак зброї, коштів та професійного військового керівництва.

«Брак військової сили був ключовим фактором. На відміну від історії УНР (Української Народної Республіки – ред.), тут не йдеться про політичні прорахунки чи неправильний дипломатичний вектор. Усе зводиться до очевидної слабкості після понад століття панування Російської імперії. Ті підрозділи, які присягнули на вірність Курултаю, були просто замалі, щоб забезпечити захист республіки», - підкреслив історик Кислий.

Ще однією причиною була політична нестабільність. Крим опинився у вирі боротьби між більшовиками, білогвардійцями та іншими силами, що змагалися за контроль над регіоном.

Активно протидіяли кримським татарам більшовики. У січні 1918 року більшовицькі війська захопили Крим. Номан Челебіджихан був заарештований і страчений. Більшовики ліквідували всі органи самоуправління кримських татар. Усередині Криму існували розбіжності між кримськими татарами та іншими етнічними групами, зокрема, росіянами, українцями та німецькими колоністами. Більшість земель у Криму належала російським поміщикам або колоністам, тоді як кримські татари перебували в умовах соціально-економічної нерівності. Земельна реформа, запропонована Курултаєм, не була реалізована, що викликало невдоволення селян.

До того ж, серед кримськотатарських лідерів існували розбіжності щодо моделі майбутньої держави. Ліберальні діячі, які прагнули побудувати демократичну республіку, конфліктували з більш радикальними групами.

Та й сама республіка не отримала визнання з боку міжнародних гравців. На відміну від інших національних рухів (наприклад, українського чи фінського), кримськотатарське керівництво не змогло знайти союзників, здатних надати як політичну, так і матеріальну підтримку. Крим був стратегічно важливим регіоном через його вихід до Чорного моря. За контроль над півостровом боролися Німеччина, Туреччина, Франція та Велика Британія. Жодна з цих країн не виявила зацікавленості в підтримці кримськотатарської державності.

Однак історики позитивно оцінюють значення даного явища.

«Другий Курултай є продовженням цієї історії. Політичні прагнення кримськотатарського народу нікуди не поділися. Сьогодні, в умовах окупації Криму та повномасштабної агресії, історія Курултаю 1917 року нагадує, що російські претензії на Крим не мають жодного історичного підґрунтя. Росіяни є зайдами, чужинцями. Історія лише підтверджує це», — наголошує Кислий.

Курултай 1917 року залишив яскравий слід в історії кримськотатарського народу. Попри те, що тоді захистити державність не вдалося, ці події стали важливим уроком для наступних поколінь. Знання про цю сторінку історії допомагають краще зрозуміти, звідки бере початок боротьба за права кримських татар, яка триває й донині.

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в межах проекту міжнародної організації Internews Network

Фото: Учасники І Курултаю