20 лютого 2014 року – офіційна дата початку окупації Криму росією. У вересні 2015 року її закріпила законом Верховна Рада, адже саме 20 лютого відбулося порушення збройними силами росії порядку перетину кордону. Тоді, 11 років тому, поки увага світу була прикута до подій у центрі Києва, до розстрілу учасників Революції Гідності, російська федерація розпочала спецоперацію із захоплення півострова. Що в ті дні відбувалося в Криму? QIRIM.News поспілкувалися із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтемом Чийгозом і капітаном І рангу у відставці, керівником безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія 21» Павлом Лакійчуком, які тоді перебували у Криму.

«Розгортання російських сил здійснювалося завчасно»

У перші місяці окупації півострова в 2014 році росіяни почали роздавати своїм військовим медалі за загарбання Криму. На зворотному боці цих медалей був напис «За повернення Криму» і дата 20.02.2014 – 18.03.2014. Павло Лакійчук у розмові з QIRIM.News зазначає: медалі окупанти виготовили завчасно, замовлення на них надходило ще у грудні 2013 року.

«Тому можна говорити, що це дата, яка була за планом початком російської операції. Але для того, щоб розпочати військову операцію у формі, в якій планувалося загарбання Криму, росіяни очікували на спротив Збройних сил України, якого насправді не відбулося. Окупація пройшла за найкращим для них сценарієм, на жаль. Розгортання сил здійснювалося завчасно. А у нашому випадку розгортання сил – це вже фактично вторгнення, тому що ворожі сили розгорталися вже у Криму», — каже Лакійчук.

«До санаторію Чорноморського флоту в Ялті прибула велика кількість «специфічних осіб»

Капітан І рангу у відставці згадує: перші дзвіночки він почув з Ялти, коли сам перебував у Севастополі.

«Коли ділили Чорноморський флот, то росіянам дісталися бази в Севастополі та Феодосії, аеродроми «Гвардійське» і «Кача» та ще декілька об'єктів, розкиданих по території Криму, невеличких, насправді, але, як виявляється, контрольних точок. Зокрема, два об'єкти в Ялті, там вузол зв'язку їхній супутниковий і санаторій Чорноморського флоту», — пояснює він.

За його словами, 17 лютого він дізнався, що до санаторію Чорноморського флоту в Ялті прибуває велика кількість «специфічних осіб».

«Це люди, як кажуть, кавказької національності і «казачки». Фактично чеченці і казачі парамілітарні угруповання. Їх почали переправляти до Криму. І в Ялті була одна з локацій, де вони концентрувалися перед застосуванням», — зазначає Лакійчук.

«На аеродром «Гвардійське» прибула група російських спецпризначенців»

Крім цього, розповідає, 17-18 лютого відбулася дивна, на перший погляд, подія. Транспортний літак АН-26, який прямував з Анапи, мав приземлитися на аеродромі «Кача», але запросив посадку на «Гвардійське».

Військовий експерт пояснює, що для кораблів діяв так званий сповіщувальний режим контролю, коли все приймалося «на слово». Тобто, зайшов корабель, прикордонники запитують: «А що там у вас? Вантажів і пасажирів немає?» «Так, немає, приймаємо на віру».

А щодо авіації — працював дозвільний контроль. Тобто, прикордонники перевіряли пасажирів, членів екіпажу літаків, а також вантажі. Коли літак прибував за графіком, його приймав прикордонний наряд.

А тут кажуть: «На «Качу» ми не сідаємо, прямуємо на «Гвардійське». Кажуть, що так не вийде, в повітряному просторі України слід діяти згідно з повітряними правилами України. Вони через декілька хвилин вийшли і кажуть: «Ми за технічних причин йдемо на «Гвардійське», - переповідає Лакійчук.

І додає, що технічні причини – це загроза аварії, виключна подія, дозвіл надається безапеляційно. І їм тоді надали дозвіл сідати на аеродромі «Гвардійське».

«Але ж треба розуміти, якщо там прикордонники чекали, то на «Гвардійське» треба було їхати. Коли прикордонники приїхали за пів години, літак вже стояв порожній, нікого в ньому не було — ні людей, ні вантажів. Як потім стало відомо, на цьому літаку прибула група російських спецпризначенців. Саме тому вони так маневрували», — згадує капітан І рангу у відставці.

А 19 лютого, розповідає, вже почалися заходи великих десантних кораблів у Севастопольську бухту. І оскільки діяв сповіщувальний режим контролю, їх не перевіряли.

«Бачимо, що великий десантний корабель заходить завантажений під зав'язку, видно тоннаж судна, повідомляють про те, що пасажирів і вантажів немає. І ці судна стають у Севастопольську бухту на місце стоянки. Вночі там вже працюють підрозділи протидиверсійних сил і засобів, скидають гранати, це боротьба з можливими підводними диверсантами. Як згодом виявилося, на цих десантних кораблях у Севастополь прибули російські десантники, псковські десантники, один з найбільш підготовлених полків», — зазначає Лакійчук.

«Російська форма, російська зброя, російська техніка»

За його словами, тоді у повітрі напруга відчувалася, але чогось екстраординарного не відбувалося. Лише 22 лютого росіяни несподівано рушили колонами з Козачої бухти, що на мисі Херсонес. Це була 810 бригада морської піхоти, яка й нині воює проти України.

«Рушили колони БТР, ми почали запитувати, що відбувається. У Севастопольській міській адміністрації сказали, що «чорноморці» повідомили, що у зв'язку з тим, що в Україні нестабільна ситуація, морською піхотою введено підвищений ступінь бойової готовності. І колони прямують у частини Чорноморського флоту для підсилення караулів від можливих провокацій з боку «українських екстремістів і націоналістів». На жаль, Севастопольська адміністрація фактично вже діяла на боці ворога», — констатує Лакійчук.

Фото: Reuters David Mdzinarishvili

Перші дні до 23 лютого переміщення російських військових відбувалося переважно під виглядом Чорноморського флоту. А згодом через Керченську поромну переправу пішли пороми з бойовими машинами і колони техніки.

«По три-п’ять десятків йшли, то зрозуміло, хто це. Але частина з них, російські десантники, були демонстративно у новій зимовій формі без жодних ознак, машини були без номерних знаків. (…) В цілому, це «секрет полішинеля», що це невідомі люди. Російська форма, російська зброя, російська техніка, всі ж розуміли. І в москві, і в Криму, і в Києві», — розповідає Лакійчук.

А далі, каже, ключові події відбувалися у Сімферополі довкола парламенту Криму і Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Тому, що влада у Севастополі перейшла на бік окупантів.

«Відчувалося у Криму, що всі проросійські сили мобілізуються»

Заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз у розмові з QIRIM.News згадує: ще наприкінці 2013 року, коли у Києві відбувалася Революція Гідності, в Криму активізувалися проросійські сили.

«Відчувалося у Криму, що всі проросійські сили мобілізуються, об'єднуються, пішли заклики про те, що «треба об'єднуватися з росією», частіше лунали заклики, що путіну треба втрутитися», — каже Чийгоз.

Фото: Facebook/Ахтем Чийгоз

Меджліс кримськотатарського народу організовував мітинги, щоб протидіяти цим викликам. А на початку 2014 року, зазначає, вже відчувалася присутність чужинців у Криму, зокрема, у Сімферополі.

«Ми це відчували, бо ці обличчя були не схожі на ті, які ми там постійно бачили. А потім почалися вояжі Константинова (голова Верховної Ради Криму – ред.) до москви. Декілька разів їздив», — згадує Чийгоз.

«Нам здавалося, що ми ще можемо виправити ситуацію»

Після великого мітингу 23 лютого у центрі Сімферополя кримчани вже дізналися про те, що у Севастополі обрали російського так званого «народного мера» Олександра Чалого. А частини Чорноморського флоту пересувалися по території Криму.

«Ми рішуче казали, що не дамо здійснити зміни і намагання порушити територіальну цілісність України. І нам здавалося, що ми ще можемо виправити ситуацію, попри те, що ми відчували, що влади в Києві практично немає, немає кому втручатися у процеси в Криму. Проросійські сили були ще нахабніші, вже роздавали зброю, створювали «народну самооборону». І все це було проти України, проти кримських татар, тому що вони знали нашу проукраїнську позицію», — розповідає заступник голови Меджлісу.

Верховна Рада Криму на чолі з Володимиром Константиновим ухвалила рішення провести 26 лютого позачергову сесію та звернутися із заявою до російської федерації, до путіна, щоб він втрутився і допоміг «руському Криму». Меджліс звернувся до кримчан із закликом прийти до будівлі парламенту і не допустити ухвалення подібних рішень проросійськими силами.

Фото: Stanislav Yurchenko (RFE/RL)

«Часу було обмаль, але зважаючи на те, що останні пів року була дуже напружена ситуація в Криму, зранку понад 10 тисяч людей, у переважній більшості кримські татари, зібралися перед Верховною Радою Криму і почалася акція», - згадує Чийгоз.

Туди ж прийшли і проросійські сили зі своїми прибічниками. Зокрема, це був мітинг, зібраний партією Аксьонова «Русское единство».

«Ми не дали політичним проєктам росії відбутися мирно і гладко на території Криму»

«Ми бачили, як всі силові структури, які за своїми обов'язками мали стати на захист України, фактично стояли на боці сепаратистів. Так, сесію ми не дали провести, але, на жаль, зранку ці терористичні групи, які себе називали «зеленими чоловічками», вже зайняли всі адміністративні будівлі», — каже Чийгоз.

І додає, що Анатолій Могильов, тодішній прем'єр-міністр Криму, завжди був проросійськи налаштованим, у той період теж посприяв окупації Криму.

«Він багато чого зробив, щоб ця окупація відбулася. Він в принципі поводився як людина, яка сприяла цій окупації. Тобто, 27 числа ми вже опинилися у ситуації, коли поступово Крим переходив під повний військовий контроль росії», — констатує заступник голови Меджлісу.

Попри це, пояснює, мітинг 26 лютого був початком спротиву окупації Криму, невизнання Криму російським.

«Не дали політичним проєктам росії відбутися мирно і гладко на території Криму. І як сказали тоді окупанти і сепаратисти: «план «А» не спрацював, давайте переходити до плану «Б», а це силове військове захоплення Криму», — резюмує Чийгоз.

Фото: AFP

Указом Президента України від 2020 року на вшанування мужності й героїзму громадян України у Криму, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року мітингу у Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України 26 лютого офіційно — День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в межах проєкту міжнародної організації Internews Network.