Всесвітній день поезії був проголошений ЮНЕСКО у 1999 році на 30-й Генеральній конференції в Парижі. Його щорічно відзначають 21 березня. Цей день покликаний підтримувати мовне різноманіття через поетичне самовираження та дати голос мовам, що перебувають під загрозою зникнення, а також вшанувати внесок поетів у культуру та національну ідентичність. Редакція QIRIM.Media зібрала 7 віршів кримськотатарських і українських поетів, які писали або згадували Крим у своїй творчості.

Поліщук Валер'ян. Із циклу "Деталі вічної дороги". Алупка 1924 рік.

Гора Кішка

Неначе срібне молоко, У затоці вечірнє море. Гора тихенько до берега підлізла, Котяче вухо — вгору. Поміж лопатками пригнула шию. А морду ткнула в молоко, Понюхала та й хлебче. Тепер ні лапами, ані хвостом ні шерхне. На жовтому цитроні неба Гумово-темним силуетом Застигла та гора, мов справжня кішка. Під подихами бризу З гір сходить вечір. Швиденько мерхнуть кроки по воді Узгірних пахощів соснових, Напружуються легені диханням новим Під ковку в серці молодім.

Фото: гора «Qoş qaya». З відкритих джерел

Ісмаїл Гаспринський. З кримськотатарської переклав Данило Кононенко.

«Зелений острів» - так зве його кожен. Чудовий острів, чарівний Крим! Крим наш на чайку крилату схожий, Що понад морем летить голубим. Тут все, як в легенді: Печери, скелі, Лоз виноградних зміїний згин, Річки, озера, людські оселі, Чорні папахи стрімких вершин. Тут давню казку нашіптує море, Тут - в танці й музиці пам’ять племен. Тут щастя й радість, сльози і горе - Розвіяних вітром забутих імен. Тут гори й степи пам’ятають походи: Брязкіт шабель, урагани атак... Грудьми зустрічав тут не раз незгоди Велетень сивий - старий Чатирдаг. Крим для усіх нас - достатку чаша, Наша одвіку Вітчизна тут є. Хай над зеленим островом нашим Мирне і добре сонце встає!

Фото: Чатир-Даг. З відкритих джерел

Володимир Сосюра. Харакс 1949 р.

Ми з тобою ішли в Кореїз

Ми з тобою ішли в Кореїз... Десь Ай-Петрі тонув у тумані... Ти сміялась... І щоки рум’яні цілував тобі вітер до сліз... Ми з тобою ішли в Кореїз...

Гаснув вечір» і море внизу килими розгортало барвисті, де зоря в золотому намисті уронила останню сльозу... Шаруділи пташки десь у листі...

І машини у дзвоні заліз пролітали й зникали в тумані... Ти сміялась... І щоки рум’яні цілував тобі вітер до сліз... Ми з тобою ішли в Кореїз...

Фото: селище Кореїз. З відкритих джерел

Аліє Кендже-Алі. Зі збірки «Сучасна кримськотатарська поезія». Переклад з кримськотатарської мови.

Чому я закохана в тебе, застуджений Крим? Люблю твої вулиці навіть в холодні весни. І дерева цвіт, що зів’яв і уже не воскресне, Бо страчений поглядом недруга чорним, брудним. Що ранить і ранить моє загорьоване серце. Мій Крим – моя доля – написано так на роду. В нім місце для горя знайшлося всередині щастя. Коли із-за ґратів темниці звільнитися вдасться, На повні щоб груди вдихнути весну молоду? За що ж я люблю тебе так, може скажеш, за що?

Фото: квітучі дерева в Криму. Олександра Єфименко

Леся Українка. 1892 р.

Бахчисарай

Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край.

Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй.

Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни.

І верховіттям тонкії тополі Кивають стиха, шепотять поволі, Про давні часи згадують вони…

Фото: Бахчисарай. Олександра Єфименко

Микола Василенко. Із збірки «Архітектура планиди». 2004 р.

Ранок в Криму

Ранок прийшов у червонім плащі, В гори приніс на долонях дощі. Там, де стежинка втікає в діброву, З Качею ранок затіяв розмову. Чути їх добре на тихій яйлі, В синій долині, на свіжій ріллі. Рушу в дорогу, здолаю утому; Вкупі із ранком вернуся додому.

Фото: ранок у Криму. Олександра Єфименко

Юнус Кандим. Зі збірки «Ліси шумлять».

Про серцю дорогий півострів, Про наш Сиваш і наш Салгір, Про моря лазуровий простір, Про синь і зелень Кримських гір

Фото: кримський ліс. З відкритих джерел.

Фото ілюстративне: український Крим. Олександра Єфименко