Кабінет міністрів України затвердив перейменування в окупованому Криму 22 географічних об'єктів. Таким чином, їм повернули історичні кримськотатарські назви. Перейменування відбулося в рамках Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». До роботи над постановою долучився Меджліс кримськотатарського народу, Український інститут національної пам'яті і Представництво Президента України в АР Крим. Про процес деколонізації топонімів у Криму та перепони у цьому процесі QIRIM.News поспілкувалося з головою Меджлісу Рефатом Чубаровим і кримськотатарською журналісткою Мавілє Халіл.

«Робота з перейменувань тільки розпочалася»

Постанова Кабінету міністрів від 17 січня щодо перейменування в окупованому Криму стосується виключно географічних об'єктів. Ці перейменування здійснюються по всій території України відповідно до норм Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», який був ухвалений у травні 2023 року, розповідає QIRIM.News голова Меджлісу Рефат Чубаров.

Каже, у Меджлісі приділяють значну увагу відновленню історичної топонімії у Криму. Тож разом з Українським інститутом національної пам'яті провели кропітку роботу з підготовки пропозицій по відновленню історичної топонімії Криму. Водночас, пояснює, ця робота з перейменувань тільки розпочалася.

«З понад 1400 назв ми узгодили повернення лише близько 100 назв»

«Ми як Меджліс кримськотатарського народу брали участь у підготовці цих пропозицій. Ми цим дуже задоволені, бо відбувається не просто деколонізація топонімії, а певною мірою починає проглядатися справжнє історичне обличчя Криму. Ми вітаємо, але одночасно ми б’ємо тривогу. Тому, що з понад 1400 перейменувань населених пунктів, які сталися після депортації кримськотатарського народу - у 1944, 1945, 1948 роках, ми говоримо зараз лише про три масові перейменування, з цих назв ми узгодили повернення лише близько 100 назв. Це абсолютно неприйнятно», - наголошує Рефат Чубаров.

За його словами, ця постанова є лише першим кроком. Найголовніша робота – це повернення історичних назв майже півтори тисячі населених пунктів, які були змінені після депортації кримськотатарського народу з півострова, щоб стерти історію народу з обличчя Криму.

Варто зазначити, що нещодавньою постановою українського уряду змінили, зокрема, назви деяких залізничних станцій у Криму, урочищ, урвищ. Приміром, залізничну станцію Кіровське перейменували на Іслям-Терек, урочище Краснофлотське на урочище Кайнаш, Кутузовський фонтан на джерело Сюнгу-Су, урочище Ломоносове на урочище Бай-Когенлі.

Голова Меджлісу пояснює, переменовані такі об’єкти, бо це у повноваженнях уряду. Справа у тому, що за процедурою, оскільки місцеві органи влади в Криму нині окупаційні, рішення щодо перейменувань географічних назв приймає Кабмін - з урахуванням пропозицій громадськості, науковців та Інституту національної пам'яті. Процедура для перейменування назв населених пунктів - інша.

«Крим окупований, Верховної Ради Криму немає, органів місцевого самоврядування немає, тоді Кабмін має підготувати пропозиції для перейменування і спрямувати їх до Верховної Ради України, на відміну від географічних назв. Бо назви населених пунктів схвалює лише Верховна Рада України», - наголошує голова Меджлісу.

«Нібито відкриваються двері для деколонізації топонімії, але є перепони»

Так, 12 травня 2017 року було перейменовано 70 населених пунктів і п'ять районів у Криму в рамках закону про декомунізацію. Значна частина нових назв мала кримськотатарське походження. Щоправда, в дію це перейменування було введено пізніше - у 2023 році.

Але це майже нічого. Рефат Чубаров каже, що були великі надії на ухвалений Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», але виявилися суттєві перепони в самому законі. Разом із суб'єктами законодавчої ініціативи Меджліс намагається знайти правове розв'язання цієї проблеми.

«Скажімо, якщо назви були змінені на прізвища учасників Другої світової війни, які боронили Україну, йдеться про червоноармійців, тут ніхто нічого не має проти тих, хто воював з нацизмом. Але зробити заручниками історичні кримськотатарські назви під події Другої світової війни – це абсолютне безглуздя. А у Криму таких назв багато», - пояснює Рефат Чубаров.

Серед проблем він називає питання нечіткості закону і стереотипи.

«Є дві проблеми, які вкрай ускладнюють повернення історичних назв населених пунктів, перейменованих після депортації кримськотатарського народу. Перша – це нечіткість низки норм згаданого закону і друге – це упереджене ставлення інституцій, які зобов'язані реалізувати цей закон. Зокрема, Українського інституту національної пам'яті», - каже він.

Голова Меджлісу наводить приклад, коли у процесі перейменування пропонують не повертатися до історичних назв, а давати нові назви, які нібито мають свідчити про сьогоднішні прагнення Української держави.

«Наприклад, є такий населений пункт як Щолкіне на Керченському півострові, названий на честь російського вченого-атомника, бо на тому місці мала бути побудована атомна електростанція (…) Зрозуміло, що назва підпадає під деколонізацію. Ми пропонували назву Казантип, це назва цієї місцевості. І нам здається, що перейменування цього місця на Казантип підкреслює розташування цього міста на цій місцевості. А Інститут пропонував назвати Гераклій. І пояснив це тим, що, мовляв, ця назва свідчитиме про давні українські прагнення до європейської інтеграції. Абсурд», - каже Рефат Чубаров.

Загалом, зазначає голова Меджлісу, пропозиції щодо повернення історичних назв іншим географічним об'єктам і населеним пунктам у Криму передані до Кабміну.

«Там наша особлива точка зору. Ми виступили проти такої дуже порожньої роботи, що із 1446, здається, перейменувань лише близько ста пропонується. І зараз ці документи зависли у Кабміні, він їх ще не розглядав», - розповідає Рефат Чубаров.

«З Криму це може сприйматися певною мірою як знущання»

Журналістка Мавілє Халіл у розмові з QIRIM.News розповідає: в історії Криму перейменування обєктів відбувалося не раз. Перший етап був ще під час російської імперії, другий етап – коли більше тисячі назв змінили з 1944 року, після депортації кримських татар з Криму.

«Тому в Криму перейменовувати є багато що. Я пам’ятаю, що у 2023 році перейменували 75 топонімів. Серед них були переважно селища та райони степового регіону. Єдине, що увійшло у цей список, це Куйбишеве, яке зараз називається Албат і має стару назву», - зазначає Мавілє.

За її словами, якби перейменували Євпаторію на Кезлев або селище Бахчисарайського району, де багато кримських татар, або Карасубазарського/Білогірського району, де також живе багато кримських татар, це був би важливий сигнал Криму, що Україна готова до цих процесів.

«Бо зараз, мені здається, що з Криму це може сприйматися певною мірою як знущання», - вважає журналістка.

«Не всі готові до того, що будуть повернуті кримськотатарські назви в Криму»

Вона зазначає, що була створена робоча група і навіть усередині цієї групи були дебати з приводу того, як все-таки працювати з перейменуваннями в Криму.

«Бо мені здається, що не всі готові до того, що будуть повернуті кримськотатарські назви в Криму. Було багато коментарів з приводу того, що люди вже звикли до Сімферополя, до Севастополя, Євпаторії і чи доречно повертати саме кримськотатарські назви. Тобто, тут є, по-перше, дискусія в самому суспільстві. По-друге, є питання до процесів деколонізації у державі і до того, як вона це бачить у майбутньому», - каже Мавілє.

Журналістка наголошує, що Кабмін не може перейменовувати саме топоніми, може перейменовувати лише географічні назви. Однак не згодна з самим списком таких об'єктів.

«Коли він робить це, починаючи із залізничних станцій, які не працюють або урочищ, які десь у степу розташовані і про існування яких мало хто знає, це не дуже схоже на процес саме деколонізації. Ми можемо сприймати це, звісно, як початок цього процесу», - каже вона.

Журналістка зауважує, що з огляду на дискусію «за кадром», вона помічає неготовність повертати кримськотатарські назви, і дискусію з приводу того, як це буде сприйматися суспільством.

«Тому мені здається, з одного боку, так, процес, який важливо з чогось точно починати. Але, з іншого боку, це якесь і загравання з совістю, коли ми обираємо ті географічні назви і ті топоніми, які взагалі маловідомі і не можуть, наприклад, давати якесь сподівання або надихати тих, хто залишається у Криму, на те, що Україна готова змінювати своє ставлення до цих процесів», - переконана Мавілє Халіл.

«Перейменовані залізничні станції не працюють, а урочища розташовані десь у степу»

Мавілє Халіл каже, що залізничні станції у Криму, які перейменовані нещодавньою постановою, нині не використовуються за приначенням, перемейновані урочища розташовані переважно у степовому регіоні.

«І тільки дві позиції, які більш-менш відомі: дуб, який раніше був «Суворовським», а тепер став «Чотири брати». І ще «Красний камінь», який завжди був «Кизил-Таш», і від цього, насправді, походить назва селища у тому регіоні. І селище не перейменували, перейменували камінь. Це порівняння, що ніби зробили добре, але в підсумку ти чомусь відчуваєш, що це все ж таки не про процес деколонізації у Криму», - вважає Мавілє Халіл.

На її думку, процес перейменування відбувається не дуже ефективно, адже, вважає, перейменовувати слід «не по 75, не по 22 назви, а значно більше».

«Тому, що ми знаємо, що понад тисячу топонімів у Криму мають ще або імперські, або радянські назви», - резюмує Мавілє Халіл.

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в межах проєкту міжнародної організації Internews Network.