У 2014-му він був серед активістів, які вийшли до Верховної Ради Криму, щоб не допустити проведення референдуму адептами «руского міра». Сьогодні — захищає Україну в лавах ЗСУ.

Чи зробили кримські татари все можливе, щоб Крим залишився українським? Чим займався Меджліс і чому не мав достатньо впливу? Навіщо кримським татарам національна автономія і якою вона повинна бути? Чому в ЗСУ немає кримськотатарського батальйону? Про це Татарин розповів у розмові з військовослужбовцем Сергієм Гнезділовим у «++ подкасті» в інтерв'ю Hromadske.

Про те, що насправді відбувалося в Криму одразу після Майдану

Наша сім’я, родина, друзі, знайомі, близькі — всі так чи інакше намагалися взяти участь у Майдані, який був у Києві. Ми відправляли на Майдан продукти, гроші, ліки — те, що було необхідно в той момент людям, які відстоювали наші права. Пізніше вже свій своєрідний Майдан стався в Криму. На мою думку, проблема в тому, що не всі ще усвідомили, що саме це було.

У 2014 році населення Криму становило приблизно 2,5 млн людей. Перші за чисельністю були саме росіяни, другі — українці, трохи більше ніж 600 тисяч, якщо не помиляюся, і третіми були ми, кримські татари — трішки більше двохсот тисяч людей.

Коли у 2014 році під Верховною Радою Криму зібралися адепти «руского міра» з російськими прапорами, вони хотіли провести референдум. На це відреагували ми, кримські татари. Проти 1,5 тисячі прихильників «руского міра» ми змогли зібрати понад 15 тисяч людей. Ми вийшли з двома прапорами — України і кримських татар. Ми намагалися відстояти цілісність України й завадити проведенню референдуму. Тоді русня пообіцяла нашим представникам, що ніякого референдуму не буде. І ми розійшлися по домівках.

Показово, що тоді до нас приєднувалися деякі росіяни, які переїхали до Криму задовго до подій 2014 року. Я пам’ятаю, як один з них кричав таким благим матом, мовляв, «я 10 років тому втік з росії, а ви зараз цю росію кличете сюди! Ви не розумієте, що робите, прокиньтеся!»

Про те, що стало причиною анексії Криму

Як на мене, найліпшу відповідь на це питання дав В’ячеслав Чорновіл. У своїх інтерв’ю він заявляв, що створення АР Крим у тому вигляді, в якому вона існувала всі ці роки незалежності, — помилка, бо це абсолютно технічна автономія. Вона фактично створена для рф і росіян.

Зараз дуже часто чую, що нібито саме автономія стала причиною анексії Криму. Ви повинні розуміти: заявляючи, що в усьому винна автономія, ви цим виправдовуєте росію. Бо єдина причина, яка стала каталізатором подій 2014 року — це рф, російський народ. І тільки їхні дії призвели до того, що ми маємо сьогодні.

росії абсолютно начхати, як називається та чи інша територія (автономія чи область) — вона прийде сюди, бо хоче вас знищити.

Про те, чому кримські татари не партизанять у Криму

Я чую дуже багато смішних, як на мене, питань. Наприклад, мене питають, чому кримські татари не партизанять у Криму протягом цих 10 років. Пройшовши Серебрянський ліс та інші частини Донбасу, мені дуже смішно це чути. Бо з сьогоднішніми технологіями про жодне партизанство в принципі не йдеться. Мене часто питають, чому кримські татари не беруть коктейлі Молотова і не палять танки. Я, згадуючи 12-кілометрову колону техніки, яка йшла у Крим на початку анексії, завжди даю тільки одну відповідь: «Окей, без питань, приходь до нас у військо, я тебе посаджу на танконебезпечний напрямок, дам тобі коктейль Молотова — і подивлюсь, як ти будеш палити танки». На жаль, ці питання зазвичай ставлять люди, які ніколи не були в окупації, ніколи не стикалися з танчиками. Тому такі питання будуть з’являтися знову і знову. Тут єдиний варіант — це доносити реальність.

Про національну автономію

Я вірю і сподіваюсь, що колись такий момент настане. Створення національної автономії — це не про якусь державу в державі. Це ніяк не порушує унітарність української держави. Існує величезна кількість європейських країн, як-от Франція, у складі яких є автономні утворення. Це суто про адміністративний поділ.

Часто люди кажуть: якщо зараз дати автономію кримським татарам, то потім будуть вимагати автономії закарпатські угорці, ще хтось. Ні, для цього потрібно розуміти різницю між корінними народами й нацменшинами, вивчати Конституцію.

В Україні є всього чотири корінні народи: українці й ті, які утворилися саме на території Криму — кримські татари, караїми, кримчаки. За всю історію Криму з цих трьох корінних народів власну державність мали саме кримські татари.

Тут питання лише в одному: щоб корінні народи конкретно на території Криму мали можливість впливати на майбутнє, брати участь у самоврядуванні, в адміністративному житті краю, щонайменше мати певний захист у розвитку мови, культури. І це ніяк не має впливати на права інших народів, які теж проживають на території Криму. Це найголовніше. Єдине, що я хотів би бачити як кримський татарин, це те, щоб наш народ міг мати адекватне представництво, яке принаймні на щось буде впливати. Бо протягом усіх років незалежності ми не мали ні голосу, ні права. Були номінальні фігури. Чи мали вони якийсь серйозний вплив? Ні.

Про караїмів та кримчаків

Кримчаки, як мені відомо, зберегли чистий юдаїзм у його первозданному вигляді, а караїми взагалі мають свою релігію — караїмізм.

Їх дуже мало залишилося — декілька сотень, так само як кримчаків. Це вже релікти, на превеликий жаль. На щастя, ще є представники, які намагаються зберегти культуру і релігію, але їх дуже мало.

Про Меджліс і те, чому він не мав упливу

Меджліс фактично є представницьким органом, загальнонаціональним. У нас проводились абсолютно прозорі вибори. Питання в тому, як Меджліс сприймала українська влада. На загальнодержавному рівні, можливо, нас десь і чули. На локальному кримському рівні, де заправляла русня, Меджліс не сприймався абсолютно.

Сьогодні цей орган мав би бути переобраний. В принципі, мало б бути і представництво Меджлісу, якась адекватна опозиція, якщо певні питання там не узгоджені.

На жаль, ми не можемо переобрати Меджліс, бо більшість нашого народу — на окупованих територіях. Неможливо ні провести вибори, ні створити якусь легітимну опозицію, яка могла б відстоювати певні питання.

Про те, де кримськотатарський батальйон

росія робить з українським народом і державою те ж саме, що з XVIII століття робила з моїм народом, з моєю державою. Бо кримські татари, хай там як, мали три сотні років власної державності.

Що стосується війни, у мене завжди виникає питання: чому взагалі є думка, що мають бути якісь кримськотатарські батальйони? Нібито ми якийсь іноземний легіон. Ми громадяни України, такі самі, як українці, караїми, кримчаки.

Кримські татари воюють. Проблема лише в тому, що переважна більшість кримських татар мають рідних, близьких людей, свої родини на окупованих територіях.

Тому коли кажуть, що ми маємо про себе якось заявити, у мене тільки одне прохання — вивезіть усю свою родину на окуповані території, віддайте їх «рускім» у руки, а потім на загал публічно йдіть і вбивайте русню. Я просто подивлюсь, як швидко до ваших рідних прийдуть.

Саме через те, що родини, близькі люди наших військових кримських татар досі на окупованих територіях, ці солдати змушені воювати фактично анонімно.

Про те, чому кримські татари не виїжджають з окупованих територій

Насправді, на превеликий жаль, в Україні знають про депортацію кримських татар 1944 року, але мало хто знає, що це вже восьма чи дев’ята депортація з XVIII століття.

На щастя, в Україні не було такого моменту, коли б на її території не залишилося жодного українця. У Криму з кримськими татарами таких випадків уже було шість чи сім.

Тому кримські татари, як на мене, мають моральне право закріпитися і жити на своїй землі. Ті, хто хоч трохи знає, як кримські татари поверталися до Криму, через що вони пройшли з XVIII століття, таких питань просто не ставлять.

Про сало

Я грішний у цьому плані. Коли на позиціях сидиш дуже довго, їсти хочеться. Я не дуже релігійна людина, але в нашій релігії насправді вказано: якщо ти перебуваєш у бойових діях або у важкій дорозі, і це необхідно для твого виживання, тобі можна з’їсти стільки, щоб ти не отримав задоволення, але не вмер з голоду.

Я спробував. Довелось, бо це справді калорійно: воно важить небагато, ти можеш його з собою взяти, якщо йдете підрозділом на позиції, і воно рятує. Так само як солодощі. Хай мене простить Всевишній, але було діло, так.

Про Джамалу, національну кухню та культурне піднесення кримських татар

Мені насправді дуже шкода, що про кримських татар знають тільки у розрізі Джамали та класної кухні. У нас є багато інших чудових виконавців, яких так само можна було б слухати, вони роблять круту музику. І у нас справді надзвичайна кухня. Ми маємо багату культуру. На превеликий жаль, про кримських татар знають дуже мало. Українцям банально не було звідки отримати інформацію. Це не висвітлювалося, про це не говорилось.

Буквально місяць тому я робив невеличке опитування. Досі у вищих навчальних закладах про кримських татар говорять лише в розрізі національно-визвольної боротьби українського народу, коли ми нібито зрадили, не згадуючи про контекст тих подій. Говорять про події 2014 року, нібито ми запустили росію в Крим.

На жаль, це єдине, що про нас кажуть. Якщо ми досі не маємо нормальних історичних джерел, нормальної історіографії в Україні, яка адекватно висвітлювала б взаємодію між нашими народами, то в нас не буде звідки брати інформацію про кримських татар. Тож те, що ви не знаєте — на жаль, природно в умовах нашої ненормальності.

Для діалогу між нашими народами достатньо, щоб русня не пхала свого носа. І ми з вами спокійно зможемо не тільки про все поговорити, а й обмінятися думками, культурою.

Про Туреччину і «тюркський мір»

Я одразу хочу зробити дисклеймер: усе, що я далі скажу, — це виключно моя особиста думка. Можете критикувати.

Дехто вважає: якщо дати кримським татарам національну автономію, то вони відразу оголосять референдум і приєднаються до Туреччини.

Шановні українці. У вас є «старший брат», який несе вам «рускій мір», називає вас «молодшим братом», «частиною трієдіной святой русі» й тому подібне. Так само у нас, кримських татар, нібито існує «старший брат», але він усюди несе не «рускій мір», а «тюркський мір».

Мені як кримському татарину абсолютно байдуже, хто мене буде асимілювати: русня, Туреччина, українці, фіни, хто завгодно. Для мене асиміляція дорівнює смерті. Я хочу зберегтися як кримський татарин, я хочу зберегти свій народ, захищаючи його від асиміляції у будь-якому прояві. Туреччина мій народ називає не «кримськими татарами», а «кримтюрклярами». Вони, в принципі, будь-які тюркські народи вважають «турками, які проживають на цій місцевості». І якщо Туреччина чи будь-який інший народ не сприймає мене як окремий етнос, як окрему націю, то для мене це вже дуже серйозний показник, чого слід чекати надалі.

Я не хочу стати частиною «тюркського міра». Я дуже добре знаю історію взаємовідносин кримських татар з Туреччиною. Я чудово розумію і проводжу паралелі: занепад кримськотатарської державності стався, зокрема, і завдяки Туреччині. Тож казати, що я як кримський татарин, у разі отримання національної автономії, одразу захочу приєднатися до Туреччини… Вибачте, це дурня.

Фото Hromadske: військовослужбовець Татарин